Попит українців на державні облігації зростає: з чим це пов'язано

Попит з боку українців і бізнесу на державні облігації зростає. У лютому 2026 року обсяг вкладень в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) юридичних осіб був на 17,9% більшим, ніж у лютому 2025 року, а вкладення фізичних осіб — більш ніж на 50% більшими, ніж торік. Наразі громадяни України тримають понад 121,85 млрд грн у державних цінних паперах, юридичні особи — понад 219,93 млрд гривень, повідомили у Міністерстві фінансів.

Які фактори зумовлюють попит на державні облігації? Про це в етері Громадського радіо запитали у Василя Фурмана — доктора економічних наук, члена Ради Національного банку України:

«Я думаю, що тут цілий комплекс факторів впливає на те, що зростають вкладання громадян України в облігації внутрішньої державної позики, чи є на депозитах в банку. Політика інвестиційної привабливості гривні призводить до того, що гривневі депозити, облігації уряду залишаються привабливими для заощаджень. Чому так? Ставки за строковими депозитами в національній валюті сьогодні становлять, наприклад, від 10% до 15%, а ставки за облігації внутрішньої державної позики, які є на первинному та вторинному ринку — від 13% до 17%. Для порівняння, за прогнозом НБУ, рівень інфляції за підсумками 2026-го року, на кінець року — 7,5%. В принципі зараз інфляція, до речі, 7,5%.

Я до того веду — якщо ви вклали ваші кошти в ОВДП під 15% річних, до речі, дохідність була навіть більшою в окремі періоди — це зараз вона 15% складає. Відніміть інфляцію на кінець року — ваша чиста дохідність, ви заробляєте додаткових 7,5 відсотків, а можливо навіть і більше. І дохідність, яку ви отримуєте від розміщення в облігації внутрішньої державної позики, не оподатковується. Тобто, оті %, які ви отримуєте, залишаються вашим чистим доходом».

За словами Василя Фурмана, другим фактором є: «Якщо умовно уявити наш державний бюджет у 100%, то в нас величезний дефіцит. Кошти, які платять українські платники податків, кошти від приватизацій чи кошти, які ми залучаємо з ринку державних запозичень, йдуть на фінансування української армії, на фінансування ВПК. Кошти, які нам дають міжнародні партнери — гранти, кредити, різні програми — зазвичай, йдуть на інші потреби. Так. Є окремі програми, коли кошти направляються на ВПК. Це величезний плюс для нас, але, в середньому, такий розподіл.

Тому дуже важливо, щоб ми купували облігації. Або ж розміщували кошти на депозитах банку. Адже банки також вносять величезний вклад і у відбудову держави, і у фінансування військово-промислового комплексу нашої держави, зміцнюючи обороноздатність і наближаючи перемогу».