Російський суд/Ілюстративне фото
За статтею «шпигунство» українські полонені не виграли жодної справи у «російському «суді».
Про це у програмі Звільніть наших рідних в етері Громадського радіо розповіла сестра цивільного заручника росіян Кирила Розумєя Дарія Сахно:
«По статті «шпигунство» українські полонені жодного разу не виграли, просто нуль виграшних справ. Це 100% — від 10 до 20 років. Адвокат брата Кирила Розумєя розповідав про справу дівчини з Херсонщини, її засудили на 10,5 років. Він розповів, що оце «найкраще», що може бути. Тільки на такий вирок можемо сподіватись».
Також вона розповіла, що правозахисник провів інструктаж брату. Розповів, як поводитись у ситуаціях, що говорити, як запросити адвоката.
«Вироку» ми ніяк не уникнемо. Єдиний шлях — це повернення цивільних заручників. Я зверталась скрізь по списку, який надіслав уповноважений. Там список покроковий. Я повністю пройшлась. Звернулась до міжнародного Червоного Хреста, який досі чомусь не відповідає, я навіть звернулась до короля Арабських Еміратів та в робочу групу ООН», — каже Дарія.
За її словами, у брата в камері 13 чоловік, вона просила адвоката, щоб він спитав прізвища цих людей, бо, можливо, може зв’язатися із родичами:
«Мій брат сказав, що з усіх 13 людей лише одна людина не отримує передачі, він назвав його прізвище. Я знайшла його дружину, всі інші 11 людей отримують передачі. Значить родичі знають, що вони у камері з моїм братом».
Вона розповіла, що багато родичів тих, кого тримали, писали про жахи, які відбувались із ними у катівнях.
«Навіть моя знайома мені написала свою історію. Я не знала, що її теж тримали. Доньки своїх батьків писали історії тат, що їх тримали, але випадок, що бачили брата, був лише один. Мою тітку теж викликали на підвал, але це було до того, як зник брат. Її теж затримували, 2–3 тижні її тримали там. Намагались прихилити на свій бік, а як тільки її відпустили, то вона виїхала», — каже Сахно.
Дарія зазначає, що зараз краще ніж було, бо коли не знали що з Кирилом, чи він живий, у якому фізичному стані, було дуже страшно.
«Коли я побачила ці фото (які надіслала «адвокатка»). Мій брат до полону і після — це різні люди. Мене дуже багато людей звинувачували, чому я його не вивезла з окупації, як сама виїжджала. Ми намагались донести, що на момент окупації йому було 17 років і без батьків я нікуди його не можу вивезти, і це не річ, яку я можу покласти у машину чи валізу і повезти. Це особистість зі своїм характером, у нього були великі блакитні очі, а коли я побачила його очі на цьому фото. Він дуже змінився, ніби виріс на 5 років, цей погляд зовсім інший», — додала Дарія.