«Поки що покупця нема, ніхто не хоче туди інвестувати» — Мохаммад Захур про порожню будівлю Renaissance Hotel

Колишній готель «Лейпциг», а нині Renaissance Hotel, розташований у ренесансній будівлі 1900 року у Києві, досі стоїть порожній, і невідомо, чи колись запрацює. Пустує будівля вже близько 13 років.

Про це в ефірі англомовного подкасту Ukraine Calling на Громадському радіо розповів Мохаммад Захур, який є власником будівлі, та каже, що «вкладені в готель 95 мільйонів доларів ніколи не поверне вже»:

«Ми купили цю будівлю, я мріяв про неї. Одного разу, коли я був у Женеві, BNP Paribas показав мені її, вона була виставлена на продаж. Але на той час ціна була 120 мільйонів доларів. А потім, у 2009 чи 2010 році, вона коштувала 36 мільйонів доларів. Тож це була гарна пропозиція, і я купив її.

Потім ми звернулися до ЄБРР (Європейського банку реконструкції та розвитку – ред.), і з ЄБРР ми домовилися, що зробимо з нього готель. Вони погодився дати нам 30 мільйонів доларів. Тоді ми вклали всі наші гроші, а це було понад 60 мільйонів доларів. Ми інвестували, а потім стався 2014 рік (Євромайдан і початок російської агресії — ред.).

ЄБРР на той час давав нам лише 5 мільйонів доларів. Вони попросили нас повернути ці 5 мільйонів, просто дали задній хід і сказали, що український готельний ринок не є привабливим. Тут раптом вони стали комерційною організацією, яка шукала прибутку. Отож вони просто пішли. Відтоді, оскільки ми витратили всі наші гроші, ми шукали, як продати це все або знайти партнера. Поки що ми його не знайшли, ніхто не хоче туди інвестувати.

З того часу справи йдуть від поганого до гіршого. Потім стався COVID, а потім [повномасштабна] війна. Тож ми досі шукаємо партнера або покупця на будівлю. Це насправді прекрасний витвір мистецтва посеред міста і він просто стоїть там».

За словами бізнесмена, зсередини з приміщенням все гаразд, і насправді руйнування відбуваються здебільшого ззовні.

Повністю розмову мовою оригіналу читайте та слухайте: How a Pakistani came to Ukraine and became a millionaire. The story of Mohammad Zahoor