Ілюстративне фото з відкритих джерел
Мета проєкту «Суперлюди всюди» від Superhumans Center — допомогти українцям навчитися коректно комунікувати з людьми, які мають видимі травми.
Про це в етері Громадського радіо розповіла керівниця Superhumans Center Ольга Руднєва.
За її словами, важливо розуміти та пояснювати дітям, що не всі ветерани — це люди з інвалідністю.
«Людина можливо втратила кінцівку або перебуває в кріслі колісному внаслідок хвороби або з народження. Дітям потрібно пояснювати, що всі люди різні, а дехто має залізні кінцівки внаслідок хвороби або травми», — розповіла Ольга Руднєва.
Вона також порадила знайти в Google фотографії людей з протезами та показати їх дитині.
«Погугліть та покажіть фотографії, аби дитина була готова до цієї картинки. Можна також показати, які ці люди активні насправді, показати, як вони бігають чи грають в теніс, такі відео можна знайти, наприклад, на YouTube», — додала Ольга Руднєва.
Керівниця Superhumans Center зауважила, що ніхто не застрахований від власної дивної реакції при зустрічі людини з видимою травмою.
«Ми відчуваємо різні емоції — це може бути відчуття провини, або ми емпатійні та хочемо допомогти, а від цього робимо дурні речі», — зазначила Ольга Руднєва.
Вона прокоментувала, які фрази не варто говорити:
«Наприклад, ми підходимо до людини та кажемо: «Одужуйте», але їхні ноги та руки не відростають, а ці люди не хворі, тому можна сказати: «Відновлюйтеся», а якщо це військовий, то можна подякувати за службу. Точно не варто казати: «Тримайтеся, все буде добре», адже це дуже загальна порада».
Ольга Руднєва розповіла, що не треба одразу допомагати людині з видимою травмою.
«Можна запропонувати свою допомогу, краще підійти спереду, щоб вас добре бачили, та запитати. Людина може погодитися або відмовитися. Не варто ображатися, якщо відмовилися від вашої допомоги, адже людина може бути в різному емоційному стані, або вона тренує свою самостійність», — зазначила Ольга Руднєва.
Читати також: Війна змусила нас замислитись, що люди з інвалідністю повинні активно жити в соціумі — Уляна Пчолкіна
Вона також додала, що не можна показувати пальцем на людину, обертатися та шептатися. Потрібно реагувати спокійно.
«Не потрібно розпитувати, чи людина отримала травму на війні, де саме вона воювала та що було на війні — це недоречно. Якщо людина захоче, вона сама розкаже про свій досвід», — прокоментувала керівниця Superhumans Center.
Також Руднєва зазначила, що люди, які мають видимі поранення, можуть про це жартувати, але інші не можуть цього робити без їхнього дозволу.
За словами Ольги Руднєвої, проблема доступності простору дуже велика:
«Ми успадкували від Радянського Союзу недоступні приміщення. Тоді це було зроблено навмисно, щоб люди з інвалідністю не виходили з домівок та не псували картинку «країни-переможниці», в якій нібито все добре. Тому зараз ми зіштовхнулися з тим, що навіть лікарні не є доступними, до прикладу, пацієнти не можуть зайти в туалет на кріслі колісному, бо дверні отвори дуже маленькі та вузькі».
Superhumans Center почав робити доступними парки біля лікарень та шпиталів у Києві.
«Ми дуже сподіваємось, що інші громади теж доєднаються, бо зараз люди, які перебувають в лікарнях, навіть не можуть вийти у сквер. Ми вже провели аудит 5 парків із 7 та створили проєкти цих парків. Ми сподіваємось, що до кінця року вже зможемо показати результати», — прокоментувала Ольга Руднєва.
Вона зазначила, що доступність — це не лише про комфортне пересування, належне освітлення та місця для сидінь, а ще й про доступні вбиральні.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі