«Одяг — це привітання. Своїм одягом я зустрічаю вас і показую ставлення» — говорить етнограф Іван Зеленчук із села Криворівня.
Ставитись до ролі вбрання можна по-різному, але сьогодні, у День вишиванки, ми хочемо поговорити про український традиційний одяг та його особливості.
Ярина Сізик — фольклористка, популяризаторка української традиційної культури, учасниця фольклорного гурту «ЩукаРиба» відповіла на декілька простих запитань про вишиванку.
— Люди, які займаються вивченням українського вбрання, вживають термін «вишита сорочка». Саме таке словосполучення вживали носії традиції й навіть якщо ви зараз поїдете в експедицію, то скоріш за все почуєте термін «вишита сорочка», або просто «сорочка».
Термін «вишиванка» зустрічається у словнику Афанасьєва-Чубинського 1855 року і визначає, що це «жіноча вишита сорочка». Також «вишиванка» зустрічається у приватному листуванні Олени Пчілки, яка не означувала цим словом саме вишиту сорочку, а мала на увазі будь-що вишите.
Слово «вишиванка» стало актуальним за часів Хрущова, тоді у промислових масштабах почали виготовляти купони, які можна було пришити до будь-якої основи та створити собі вишиванку. Це були такі собі конструктори.
Відтоді канонічна вишита сорочка еволюціонувала до одягу, який популяризували ансамблі, й він відрізнявся від того, який побутував у традиції. Із плином історії також нівелювався крій сорочки, зараз це або блузи, або звичайні сорочки — вже не дотримуються старих норм, все це є скоріше стилізацією.
— Вишита сорочка, як об’єкт, не є чимось унікальним у контексті традиційного одягу, який побутував у ближніх народів і не тільки.
Крім того, наша країна ділила кордони з сусідніми державами, це були історико-етнографічні регіони. Наприклад, частина Румунії — це сучасна територія України, а саме Буковина, де часом зустрічається одяг або дуже подібний, або навіть однаковий.
Як про явище унікальне говорити складно, бо свято прославляє національний символ, яким стала вишиванка. Але якщо глибше зануритись у питання, то символ насправді — це комплекс вбрання, яке дійсно відрізняє нас від інших народів. Тому ті, хто глибше працює із традицією, вирізняли б День вишиванки як День українського строю.
Але в часи, коли ми відповідаємо на питання, що таке ідентифікація, коли кожен хоче означувати себе українцем та українкою, для цього потрібні маркерні ознаки. І тут вишиванка стає новим символом нової епохи, нашої історії.
Читайте також: «Саме символом вишита сорочка стала у часи визвольної війни» — розмова з Людмилою Климук
— Одяг виконував свою пряму функцію. Захищати людину від різних зовнішніх впливів. Із плином еволюції з’явилася потреба означувати та декорувати одяг. У цьому є краса творчості та інтелекту.
Зараз це більше сакралізують, ніж розуміють, що це був єдиний спосіб виражати творчість. Тепер можна прослідкувати тяглість до узагальнення, але індивідуальність та стиль людей виражався у тому, як вони вибирали відтінки, те, як один чи інший елемент підходить до кольору очей або волосся. Про це свідчать оповідки носіїв традиції які фіксували це в експедиціях. Люди все одно стилізували цей одяг і обрали те, що їм підходить.
— Я не підтримую носіння старовини, автентики сьогодні. Нас не стане, а ці речі є свідченням унікальності нашого народу, тому їх потрібно берегти якомога сильніше. Це можуть бути «реконструкції»: коли найточніше відтворюється копія, або реплікації, які можуть містити похибку в тканині або мати інші відмінності, але все це нормально.
Традиційне вбрання залишається в історії, а зараз у нас немає обмежень. Мені подобається коли сучасні бренди говорять зрозумілою мовою для свого клієнта, тими актуальними темами, які переосмислюються дизайнер(к)ами.
Аудиторія скоріше прагне такого одягу, ніж нав’язаних незрозумілих символів, бо носії традицій зазвичай не трактують значень орнаментик, переважно ця інформація вигадана копірайтерами. Що стосується традиційного вбрання зараз — це поле для експериментів. Ми є творцями традиції зараз.
Для кожної країни обов’язково мати символи, які вирізнятимуть її з-поміж інших народів. Це не тільки про одяг. Це про асоціації, які виникають.
Вишита сорочка може стати візитівкою нашої країни.
Мано Глонті, спеціально для Громадського радіо