В умовах повномасштабної війни бізнес в Україні стикається із численними перешкодами. Частка приватних підприємств у країні залишається незначною. Перспективними стали державні замовлення та закупівлі для ЗСУ, але вони переважно призначені лише для великого бізнесу. Тому малі та середні підприємства продовжують закриватися.
Про це в етері Громадського радіо розповів Руслан Соболь, голова Асоціації власників малого та середнього бізнесу.
«Треба розуміти, що українська економіка несправедливо структурована. З усього грошового обігу в Україні тільки близько 30% потрапляє з приватного бізнесу. Залишається дуже багато державних підприємств», — говорить Соболь.
За його словами, окремі сфери бізнесу страждають особливо сильно. Ще від часів пандемії COVID-19 багато коштів втратив туризм, частина компаній закрилася. Сьогодні з серйозними труднощами стикається аграрний сектор.
«З одного боку, це окуповані та заміновані території, де ми не можемо обробляти свої землі, з іншого боку — блокування нашої агропродукції. Ми зіштовхнулися, фактично, з ембарго нашої агропродукції. Ми ледве-ледве «видряпались», але це було важко. Агросектор є одним з основних в Україні, але перспективи його ведення в умовах війни пов’язані з величезними ризиками».
Читайте також: Руслан Соболь: В українського бізнесу під керівництвом жінок — велике майбутнє
Він розповідає, що позиції втрачають, фактично, всі галузі й підприємства крім тих, що пов’язані з державними замовленнями для сектору оборони.
«Там створюються робочі місця, цілий клас структур, що обслуговують державні замовлення і є приватними підприємствами, такий клас зростає. Напевно, було б дуже мало підприємств, які б не скористалися можливістю державних замовлень, якби вони були більш прозорими, зрозумілими і диверсифікованими».
За його словами, державні замовлення рідко призначені для середнього бізнесу і майже ніколи — для малого. Ці замовлення передбачають величезні обсяги, бюджети й виробничі потужності, які дуже обмежують кількість підприємств, спроможних їх виконати.
«Якби держава розподіляла замовлення між великими, середніми та малими бізнесами, то всі були б при ділі, працювали б на державу, мали б підтверджене замовлення, а отже впевненість. Тоді б ми забезпечили надійність, зменшили б кількість підприємств, які закриваються, і створили б успішний кейс взаємодії приватного та державного секторів економіки», — каже Соболь.
Він розповідає, що сьогодні відкрити в Україні бізнес дуже просто. Відпповідні процедури були прискорені. Тим не менш, більшість підприємців-початківців на досягають успіху та закривають свої справи через брак знань та вмінь:
«У нас було й залишається проблемою навчання. Підприємець — це професія, як будь-яка інша. Али ми як суспільство чомусь досі це не сприймаємо. Статистика така, що з десятка нових підприємців зкінчує рік з якимось прибутком один-два, і тільки вони продовжують свою справу. Бізнес — це найбільш висококонкурентний спорт. Тут потрібно багато навичок, знань, розуміння. А так як в Україні немає інституту підприємництва, тобто здобуття професії, то тут працює спартанський метод: хто виплив — той молодець. В розвинених економіках бізнесу вчать, є профільні заклади, які надають, як мінімум, ази».