Онук відмовлявся евакуюватися без своїх голубів — жителька прифронтового селища Зоря

За вісім кілометрів від селища Зоря — окуповане Очеретине. Звідти Зорю регулярно атакують російські військові. Тож із селища почали поступово евакуйовувати людей. Йдеться передусім про сім’ї з дітьми. Рушаємо до Зорі разом з представниками гуманітарної місії «Проліска». Волонтер Євген Ткачов ділиться специфікою вивозу людей із прифронтових населених пунктів.

«Вивозимо людей власними авто до безпечних місць із прифронтових сіл: Калинового, Зорі, Староніколаївки, Тарасівки. Тобто, це ті села, які дуже близькі до лінії фронту, які обстрілюються щодня. Через специфіку наших машин ми організували процес таким чином, що наш позашляховик вивозить людей до безпечного місця ближче до Костянтинівки, — туди, де ми зараз знаходимося. Далі люди пересідають до комфортніших та об’ємніших бусиків», — говорить Євген.

Волонтер гуманітарної місії «Проліска» Євген Ткачов/Фото – Яніна Львутіна, Громадське радіо

Людей евакуюють безкоштовно. Крім того, співробітники гуманітарної місії допомагають людям розміститися у шелтерах, а також організовують подальший виїзд до інших регіонів України. Як ось родину із семи людей евакуюють до Ужгорода, говорить Євген Ткачов:

«Ця сім’я хоче поїхати на західну частину України, тому її маршрут складніший. Спочатку ми їх вивозимо до шелтера Краматорська, звідки їм підбиратимуть варіант подальшого маршруту».

Родина, яку волонтери гуманітарної місії «Проліска» евакуювали із селища Зоря Донецької області/Фото: Яніна Львутіна/ Громадське радіо

Наталія — найстарша жінка в сім’ї. У неї троє дочок, двоє онуків та чоловік. Жінка довго не наважувалася на евакуацію. Тепер же питання про безпеку родини постало максимально гостро.

«Головне, що дітей взяла. І одяг. І голубів. Найголовніше: дітей і голубів. А кішок та собак — залишили. По дому сумуватимемо. Все своє. Городи свої. Все своє. А там хто нам що дасть? Ні дома свого, нічого», — говорить Наталія.

Евакуація родини із селища Зоря Донецької області/Фото: Яніна Львутіна/Громадське радіо

Голуби, про які каже Наталія, — те, без чого не хотів їхати онук. Семирічний хлопчик настільки любить своїх птахів, що зібрався у поїздку лишень тоді, коли впевнився, що його птахи у клітках, каже жінка. За її словами, вирушати у подорож страшно, адже дороги обстрілюються.

«Дороги обстрілюються. Це два роки обстріли були, але чули десь там, далеко. Зараз стало ще гірше — частіше та частіше. Прилітає та прилітає», — додає жінка.

Голуби, без яких дитина не хотіла евакуюватися/Фото: Яніна Львутіна/Громадське радіо

Щоденно представники гуманітарної місії «Проліска» кілька разів на день їздять на Очеретинський напрямок, щоб евакуювати охочих до безпечніших регіонів України. Кількість таких охочих зазвичай близько 10-15 людей на день.

Яніна Львутіна, Донеччина, Громадське радіо