«Азовців» надзвичайно важко повернути з полону, бо Росія шукає «винних» у подіях в Маріуполі — Катриченко

25 червня в результаті 53-го обміну Україні вдалося повернути ще 90 наших військових, які перебували в російському полоні. Серед них — захисники Маріуполя, Чорнобильської АЕС, морські піхотинці, захоплені на Херсонщині. Переважно це люди, які потрапили в полон у 2022 році. Разом із тим, Росія продовжує допитувати українських військовополонених, звинувачувати їх у воєнних злочинах та засуджувати до позбавлення волі терміном понад 20 років.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Тетяна Катриченко, координаторка «Медійної ініціативи за права людини».

Представник ГУР Андрій Юсов заявив, що 53-й обмін військовополоненими ще не завершений. На думку Катриченко, він міг мати на увазі, що перемовини про обміни є постійним процесом. Останні з них відбувалися регулярно, тому можна сподіватися, що незабаром буде повернено більше українських захисників і захисниць.

Також з’явилися повідомлення, що серед осіб, яких Україна віддала Росії в рамках цього обміну, був митрополит УПЦ МП Іонафан Єлецьких. Він був засуджений в Україні до п’яти років позбавлення волі. Тим не менш, за словами Катриченко, це не перший подібний випадок. Разом із тим, він не може стати моделлю для інших таких обмінів, через специфіку цього процесу.

«Такі випадки бували і до повномасштабного вторгнення, і під час нього. Це означає, що процес перемовин про обмін таких осіб також постійно ведеться. Ми розуміємо, що не всі такі випадки стають публічними. Про цей ми дізналися через заяву адвоката, який представляв священнослужителя. Завжди потрібно пам’ятати, що процес перемовин, повернення наших військовослужбовців — доволі непублічний, і ми не можемо казати, що він підкоряється певним нормам чи правилам. Це процес постійних винятків. Росія завжди шукає шляхи отримати такий контраверсійних постатей, щоб, можливо, якось використати їх для піару в своїй країні», — говорить координаторка «Медійної ініціативи за права людини».

За її словами, обмін цивільних на цивільних чи цивільних на військових формально неможливий. Тисячі цивільних українських громадян мають бути повернені Росією без будь-яких умов, тому що немає підстав для їх затримання.

«У випадку священнослужителя, про якого ми говоримо, є думка суду і Кримінального кодексу, відповідно до яких Єлецьких є порушником нашого закону, на відміну від українських громадян, яких утримує РФ і не висуває жодних звинувачень», — пояснює Катриченко.

Вона розповідає, що, за офіційною інформацією, переважна частина повернутих цього разу військових потрапили в полон ще у 2022 році. Серед них є оборонці Маріуполя — нацгвардійці та прикордонники, нацгвардійці з Чорнобильської АЕС, а також морські піхотинці, захоплені, зокрема, на Херсонщині.

«Морпіхів з Маріуполя, як і «азовців», переважно не вдається повернути в крайніх обмінах. Це надзвичайно важко, тому що Росія шукає «винних» у подіях в Маріуполі. РФ розуміє, що майже три місяці тримала в оточенні місто, його захисників та цивільних мешканців, що перекривала виїзди з нього, завдавала повітряного удару по Драмтеатру, інших цивільних об’єктах, вчиняла інші воєнні злочини. Росія знає, що це все її злочини, але хоче створити картинку для власної аудиторії, ілюзію того, що ці бої були не даремними, що вони звільняли місто, а тепер шукають «винних» у воєнних злочинах у Маріуполі».

Катриченко розповідає, що на російській лаві підсудних переважно опиняються морські піхотинці з 36 бригади чи 501 батальйону або представники «Азову». Вони отримують вироки терміном від 18 років до довічного ув’язнення.

«Їх уже переміщують в місця утримання й відбування покарання. Від початку повномасштабного вторгнення, за даними слідчого комітету РФ, приблизно 200 полонених були засуджені Російською Федерацією. Серед утримуваних Росія продовжує пошуки «винних». Допити і тортури не припиняються, їх переводять з одного місця на інше, слідчий комітет і ФСБ працюють», — розповідає Катриченко.

За її словами, зараз кількість цих «розслідувань» більшає. Слідчий комітет РФ продовжує засуджувати військовополонених, і цей процес може стати ще інтенсивнішим протягом року. Деякі вироки переглядають російські апеляційні суди і, як правило, замінюють вироки на довічне ув’язнення.

Трапялися й випадки, коли Росія повертала в рамках обмінів військовополонених, яким вже оголошувала вироки. Відбувалося це і до початку повномасштабного вторгнення. Разом із тим, Катриченко розповідає, що коли зараз Росія засуджує українських полонених, то відправляє їх у місця утримання, де немає окремих відділень для українців.

«Там наші захисники перебувають разом із засудженими росіянами, з усіма наслідками, які ми можемо чи не можемо уявити.

Коли ми говоримо про міжнародне право, військовополонених можуть повертати й обмінювати під час війни чи після її завершення у форматі всіх на всіх. Але якщо країна засуджує військовополоненого за воєнний злочин, то має право утримувати його до завершення терміну відбування покарання, а це понад 20 років у випадку українських полонених. Думаю, зараз Росія обрала політику залякування ув’язненням на довгий термін».

Ймовірно, РФ засуджує тих українських військовополонених, яким вдається нав’язати звинувачення шляхом допитів, катувань і маніпуляцій, вважає координаторка «Медійної ініціативи за права людини».

«Усі військовополонені, яких ми повертаємо, говорять про численні допити, які проводять різні структури. Спершу це роблять російські військові, а потім долучаються слідчий комітет і ФСБ. Вони націлені на те, щоб знайти «винних». Я думаю, що «зверху» є «замовлення» про те, що цих «винних» повинно бути багато. Тому допити проходять жорстоко, із застосуванням катувань, і, очевидно, не всі можуть це витримати».