прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан
У січні 2024 року МЗС Угорщини передало Україні список з 11 побажань щодо змін у законодавстві, спрямованих на зміцнення прав угорської нацменшини в Україні. Нещодавно ці пропозиції стали публічними й викликали нову хвилю дискусій. Зокрема, в контексті обговорення окремих пунктів, Угорщина запропонувала визнати все Закарпаття «традиційно угорським». Що саме мається на увазі, та звідки походить таке прохання?
Про це в етері Громадського радіо розповів Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії.
За його словами, тривають дебати з Угорщиною про права угорської нацменшини в Україні. Також цей дискурс загалом стосується адаптації нашого законодавства до практик і стандартів ЄС.
«Зазвичай ці практики прив’язані до певної території, тобто місць компактного проживання нацменшини. У Євросоюзі є різні практики стосовно цього. Зазвичай у місцях компактного проживання, тобто там, де частка нацменшини серед населення становить 10-20%, нацменшина має додаткові права чи можливості використання рідної мови чи символів у офіційній комунікації.
Наприклад, писати заяву до органу влади чи місцевого самоврядування рідною мовою. Відповідно, у цьому органі самоврядування є уповноважена особа, зазвичай білінгвальна, яка вам і відповість вашою рідною мовою. Це є європейські практики, тому що тут ідеться про інклюзію, про людей, які можуть бути літніми, яким ніколи не доводилось вчити українську мову. Тому стоїть питання їхніх прав та потреб. Підхід в тому, що держава адаптується під громадян», — пояснює Тужанський.
В українських реаліях — з досвідом російського тиску, анексії, окупації та спекуляцій на мовному питанні — такий підхід може здаватися контраверсійним, говорить директор інституту. Але, за його словами, важливо розділити російський та європейський дискурс.
«Наприклад, у Словаччині на регіональному рівні не громадяни Словаччини, які постійно у ній проживають, можуть навіть брати участь у місцевих виборах. Скажімо, обирають мера міста, де вони мешкають. Це може здаватися дивовижним, але це справді людина, яка мешкає в цьому місці 5, 10, 15 років, і вона бере участь у його житті».
Наразі триває дискусія щодо того, на яких територіях чи у яких населених пунктах угорська громада повинна мати додаткові права. Також обговорюється, який об’єм додаткових прав матиме нацменшина у місцях компактного проживання.
Україна пропонує надавати пакет додаткових прав у місцях компактного проживання, що є історичними, тобто де угорська громада проживає 100 років чи більше, і де частка нацменшини серед населення становить від 10%.
«Угорська сторона починає тут «торгуватися». Тому що навіть за переписом 2001 року в багатьох містах, які ми можемо називати, зокрема, історично угорськими, немає 10% угорського населення. Його немає в Мукачеві, Ужгороді, Хусті. Угорщина починає говорити, що там теж живуть угорці, які теж хочуть додаткові права. Українська сторона пропонує процедуру, за якої рішення про надання додаткових прав у містах, де немає 10% нацменшини, може бути затверджене органами місцевого самоврядування.
Угорщина не хоче з цим погоджуватись і пропонує прибрати критерій 10%. І те, як вони пропонують це регламентувати — вершина абсурду. Угорська сторона запропонувала написати десь у законі, що все Закарпаття є «традиційно угорським». Це дефолт будь-якої аналітичної, політичної і переговорної роботи. Поки угорці це пропонують, а не вимагають», — говорить Тужанський.
Така заява викликала доволі бурхливі обговорення в Україні. Проте юридично таке рішення не може бути прийняте, вважає директор інституту.
«Зрозуміло, що угорці, євреї, німці мають право говорити про Закарпаття як про свої історичні землі. Але це не може визнаватися юридично. Я б подивився на мешканців умовного Великого Березного під словацьким кордоном, якби їм сказали, що їхнє селище — історично угорське».