Чому росте відсоток українців, готових на територіальні поступки: заступник директора КМІС назвав причини

За даними нового опитування Київського міжнародного інституту соціології, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок України з метою припинення військових дій, а 32% — готові на них погодитися. Для порівняння, у травні 2023 року від частини територій готові були відпосвитись тільки 10% опитаних.

Заступник директора КМІС Антон Грушецький пов’язує таку динаміку з невиправданими очікуваннями населення, недостатньою підтримкою Заходу та певними внутрішніми питаннями. Про це він розповів у етері Громадського радіо.

«Ми ставимо наші запитання в однаковому формулюванні з травня 2022 року. Запитання складаються з вибору одного з двох тверджень, умовно: «ми зберігаємо незалежність, але втрачаємо певні території, і війна закінчується» або «ми намагаємося відвоювати за всі наші території, але є певні ризики».

Якщо до травня 2023 року понад 80% були категорично проти будь-яких поступок, то у травні 2024-го є вже 32% тих, хто готовий відмовитися від частини територій, але у форматі відтермінування їх визволення на майбутнє».

Грушецький стверджує, що зростання цього показника пов’язане з двома основними чинниками: очікуваннями українців на 2023 рік та відчуттям населення, що обсяги допомоги Заходу не відповідають нашим потребам.

«У 2022 році українці бачили успішні операції: визволення Харківщини, Херсонщини, перемоги під Києвом. І це вселяло оптимізм на 2023 рік. Ці очікування не виправдалися, що наклалося на очевидне затягування постачання зброї та «епопею» зі схваленням Конгресом США допомоги Україні. Люди бачили, як це позначається на ситуації на полі бою».

За словами заступника КМІС, змінилася й думка населення щодо можливостей РФ. На початку 2023 року українці вважали, що Росія вичерпує свої ресурси, а на початку 2024-го — навпаки. Також у лютому цього року 40% опитаних вважали, що Захід «втомився» від України і хоче від нас несправедливого миру.

«Звісно, це накладається на внутрішньополітичні конфлікти, особливо роз’єднаність у військово-політичному керівництві, яка призвела до зміни головнокомандувача. Частину людей також засмучують питання недостатньої ефективності й прозорості діяльності влади», — зазначає Грушецький.

Він також додає, що варто зважати на контекст, у якому проводилося опитування. Це відбувалось у травні, під час російського наступу на Харківщині.

«Тоді у соціальних мережах було багато внутрішніх «розхитувань», наприклад, щодо питань фортифікацій, критики президента, його легітимності. Зараз ми знаємо, як вирішилась ситуація, але у травні все було не так визначено. І те, що навіть тоді більшість людей поблизу лінії фронту була категорично проти територіальних поступок, показувало, що українцям мир на будь-яких умовах не потрібний».