Бельгійські науковці зʼясували, що унікальний скелет, знайдений у галло-римській гробниці в 1970-х, складається з кісток кількох людей.
Про це заявили вчені Брюссельського вільного університету (VUB), повідомляє The Brussels Times.
Скелет виявився «пазлом» із кісток 7 людей. Причому найстаріші кістки були на тисячі років старші за наймолодші.
«Я не люблю претендувати на сенсацію, але, наскільки я знаю, це перший випадок, коли знаходять щось подібне», — каже провідна авторка дослідження.
Археологи вперше виявили скелет у галло-римській гробниці в селі Поммерюль провінції Ено. Кістки лежали серед попелу і кремованих людських останків.
Одні кістки були більш пошкоджені, ніж інші, а хребці не підходили один до одного. Деякі з них явно належали дорослій людині, а інші — дитині чи підлітку.
«Ми зосередилися на кремованих рештках, але я все-таки вирішила спершу глянути на цей скелет. І я рада, що зробила це! Ого, подумала я, тут відбувається щось особливе. Ці кістки, схоже, не підходять одна до одної».
Вуглецеве датування та генетичний аналіз підтвердили підозру вчених. Кістки скелета не лише належали щонайменше сімом різним людям, які не були родичами, а й мали величезний розрив у часі.
Найстаріші кістки датувалися неолітичним періодом і, ймовірно, належали комусь із перших західнонімецьких фермерів, що жили на кордоні з Нідерландами близько 3100 року до нашої ери.
Водночас череп, який був «наймолодшим» у цій композиції, датується галло-римським періодом. Науковці виявили, що померлий був родичем двох малюків — хлопчика і дівчинки — які були поховані за 120 кілометрів в іншій галло-римській гробниці у Тонгерені.
Найімовірніше, це троє рідних братів і сестер, адже генетичний аналіз показав, що вони мають одних батьків.
Сам факт наявності різних кісток у скелеті не шокує вчених, адже люди неоліту могли збирати скелети, використовуючи кістки різних людей.
Археологиня припускає, що якісь галло-римляни могли натрапити на неолітичний скелет під час ритуалу кремації або навмисно проникнути в могилу. Ймовірно, вони помітили відсутність черепа й «відремонтували» скелет новим черепом, перш ніж знову запечатати могилу.