Верховна Рада ухвалила закон про добровільне повернення на службу після СЗЧ. Водночас, малоймовірно, що це дозволить повернути до лав Збройних сил усіх військових, які залишили місце служби.
Про це в етері Громадського радіо заявив адвокат адвокатського об’єднання «Оптімус» Антон Неживий.
Верховна Рада України ухвалила закон, який дозволяє військовослужбовцям, що залишили частину самовільно (СЗЧ), добровільно повернутися на службу без кримінальної відповідальності. Для цього їм потрібно зробити це до 1 січня 2025 року. Адвокат Антон Неживий пояснив, чому саме ці строки стали основою закону.
За його словами, Верховна Рада намагається оперативно вирішити проблему великої кількості військовослужбовців у стані СЗЧ або тих, хто вчинив дезертирство. Проте адвокат вважає, що за місяць повернути всіх таких військових фізично неможливо, оскільки їхня кількість може перевищувати 100 тисяч.
«Верховна Рада намагається шляхом прийняття простих рішень, як завжди, вирішити складні питання. На даний момент, мабуть, найскладніше питання — це повернення великої кількості людей, які перебувають у стані самовільного залишення частини або вчинили дезертирство. Таким чином, Верховна Рада намагається в найкоротший термін вирішити це питання щодо поповнення та відновлення кількості військовослужбовців Збройних сил України.
Скажу відверто: за один місяць ту кількість військовослужбовців, які на даний момент навіть офіційно рахуються у стані самовільного залишення частини, повернути буде фізично неможливо. Щодо коментарів про батальйони резерву, командуванням Сухопутних військ прописаний механізм, згідно з яким дана категорія осіб, у разі відсутності ЄРДР, може повертатися на службу».
Адвокат заявляє, що наразі точна кількість військових, які самовільно залишили частину, є невідомою. Але, за його словами, це число є досить великим і тому повернути всіх за короткий проміжок часу — неможливо.
«Ця інформація закрита, але, враховуючи все, я думаю, що реальна кількість значно перевищує озвучені 100 тисяч. У деяких підрозділах кількість осіб, які самовільно залишили частини, може досягати до 70%. Проте це не стосується всіх підрозділів. Є частини, де явище самовільного залишення частини (СЗЧ) є дуже рідкісним. Усе залежить від людського фактору, командування та ставлення до особового складу. Однак загальна кількість є значною».
Наразі військовослужбовці, які повернуться до частин, матимуть можливість уникнути кримінальної відповідальності. Відповідно до статті 401 Кримінального кодексу України, командири мають повідомляти Державне бюро розслідувань про повернення військових, після чого подається клопотання про звільнення їх від кримінального переслідування.
«Буквально місяць минув із того моменту, як було внесено зміни до статті 401 частини 5 Кримінального кодексу України, яка визначає порядок звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які повертаються на службу. Таким чином, відповідно до цього закону, військовослужбовець за новим порядком повертається на службу, а командир зобов’язаний надіслати повідомлення до ДБР і ВСП про його повернення.
За таких умов і з урахуванням частини 5 статті 401 Кримінального кодексу України має бути підготовлено та подано клопотання про звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності. Таким чином, відповідно до цієї процедури, військовослужбовець не буде нести кримінальної відповідальності — він буде від неї звільнений».
Втім, ця амністія стосується лише осіб, які вперше залишили частини. Для тих, хто порушив закон повторно, можуть бути застосовані жорсткіші санкції, включно з позбавленням волі.
«Я думаю, що такі випадки існують (неодноразового залишення та повернення до частини — ред.), але питання полягає в іншому — потрібно враховувати кілька аспектів. Зокрема, чи був раніше вирок за самовільне залишення частини, чи ні. Чи є судове рішення, яке набрало законної сили, чи його ще не було. Чи були внесені відомості в ЄРДР, чи вони не вносилися. Тобто, чи вже було призначено покарання.
На даний момент це виключно позбавлення волі, оскільки в грудні 2022 року були внесені зміни до Кримінального кодексу, які забороняють застосування статей 69 та 75 Кримінального кодексу України. Ці статті до того дозволяли призначати покарання нижче нижньої межі, тобто менше ніж 5 років позбавлення волі, або взагалі призначати умовне покарання».
За словами адвоката, до того як було введено більш суворе покарання за СЗЧ, повертати військових на службу було навпаки легше.
«В принципі, цей механізм працював, і військовослужбовці спокійно поверталися на службу, сплачуючи штраф або отримуючи службові обмеження. До грудня 2022 року глобальних проблем не виникало. Проблеми великого масштабу почалися після наміру збільшити покарання для військовослужбовців та підвищити їхню відповідальність за вчинені дії. Однак, замість підвищення дисципліни, ми отримали інші результати, яких не очікували».
Деякі політики, зокрема Дмитро Разумков, висловлюють побоювання, що військові можуть скористатися законодавчими прогалинами. Наприклад, піти в СЗЧ зараз і повернутися до кінця грудня 2024 року, легально уникаючи будь-якого покарання.
Антон Неживий частково погодився із цим застереженням:
«В принципі, я погоджуюся, що так, як він виписаний, тобто дослівно, слід розуміти так: закон прийнятий, є процедура підписання та вступу його в дію. Тобто, якщо дивитися з формальної точки зору, військовослужбовець, який сьогодні самовільно залишив частину і повернеться до того, як закон набере чинності, буде звільнений від відповідальності. Його командир зобов’язаний буде прийняти його на службу і поновити в частині».
Адвокат також звернув увагу на необхідність перегляду справ тих, хто вже отримав вироки за СЗЧ і відбуває покарання. Зокрема це стосується справи Сергія Гнезділова. Закон, що звільняє від відповідальності одних, але ігнорує інших, може викликати суспільний резонанс.
«Тут, в принципі, потрібно окремо підняти питання не лише щодо тих, хто перебуває під вартою або на гауптвахті, а й стосовно військовослужбовців, яким було реально винесено обвинувальний вирок і призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Тому варто підняти питання щодо амністії для таких військовослужбовців. Адже, якщо вже є вирок, який набрав законної сили, і люди відбувають покарання, а тим часом вносяться зміни для іншої категорії військовослужбовців, які вчинили таке саме кримінальне правопорушення, але в цих умовах їх звільняють від кримінальної відповідальності, поновлюють на службі і відновлюють виплати, то, мабуть, варто звернути увагу і на це питання. Оскільки це може викликати закономірні запитання», — додав Неживий.
Читайте також: Сергій Гнезділов 60 днів перебуватиме на гауптвахті під вартою
Закон передбачає можливість повернення військових до служби, але на практиці цей процес супроводжується численними труднощами. Основна проблема — брак чітких процедур, як для військових частин, так і для командування.
«Військовослужбовець, який повертається у свою частину за згодою командування або в іншу частину, яка готова його прийняти, звільняється від кримінальної відповідальності. У цій ситуації виникає проблема: військовослужбовець, звільнений від кримінальної відповідальності, протягом 72 годин з моменту набрання ухвали законної сили зобов’язаний прибути до нової частини. Він прибуває, частина його приймає, але виникають проблеми з постановкою даних військовослужбовців, призначенням на посаду та забезпеченням грошовим і речовим майном.
Оскільки, за загальним порядком, при переведенні військовослужбовець має здати посаду в попередній частині, отримати атестати та з ними вже їхати в нову частину. Втім, у цьому випадку, коли військовослужбовець звільняється від кримінальної відповідальності і прибуває в нову частину, вона не має жодної інформації про нього», — пояснив Неживий.
За його словами, в результаті військові можуть по кілька тижнів перебувати в частині без можливості виконувати службові обов’язки або отримувати належне забезпечення.
«І ось по факту люди сидять там по три тижні чи більше, фактично в зоні бойових дій, у військовій частині. Але вони не перебувають на посадах, у них немає забезпечення, оскільки вони чекають документи з попередньої частини. Тому на даний момент недостатня врегульованість цього питання вже створює певні складнощі навіть для повернення невеликої кількості військовослужбовців».
Неживий також наголосив на важливості розуміння різниці між СЗЧ та дезертирством, оскільки це визначає тяжкість злочину і міру покарання.
На практиці відмінність часто стає предметом суперечок, як у випадку Сергія Гнезділова, коли адвокати намагаються перекваліфікувати обвинувачення з дезертирства на СЗЧ.