Як українська писанка стала культурним надбанням людства

Українська писанка стала культурним надбанням людства за версією ЮНЕСКО.

Про те, як це стало можливим, в етері Громадського радіо розповіла зберігачка фонду «Писанка» у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, ініціаторка та наукова експертка проєкту «Українська писанка в європейському культурному просторі» Валентина Теслюк.

За словами спікерки, щоб певний об’єкт зарахували до культурного надбання людства, він має відповідати оцінювальним критеріям, яких є шість. Чотири з цих критеріїв стосуються писанки:

• об’єкт являє собою витвір творчого людського генія;
• об’єкт представляє важливу зміну людських цінностей протягом певного часу або в межах певного культурного регіону впливає на розвиток мистецтва;
• об’єкт слугує унікальним (або принаймні винятковим) свідоцтвом культурної традиції або цивілізації, яка нині існує або припинила своє існування;
• об’єкт має бути прямо чи опосередковано пов’язаний з подіями або наявною традицією, ідеями або віруваннями, з творами мистецтва та літератури, що мають світове значення.

Робота над внесенням писанки в список культурного надбання людства почалася ще 2017 року спільно з Естонією. Річ у тім, пояснює Теслюк, що у 2013 році Естонія визнала писанку об’єктом нематеріальної спадщини своєї країни. Тому згодом взялася за роботу над визнанням на рівні світовому.

«Ми висловлюємо вдячність активній українській діаспорі в Естонії, яка дуже допомогла нам у цьому нелегкому процесі», — каже зберігачка фонду «Писанка».

Музеї етнографії та художнього промислу, в якому працює Теслюк, володіє однією із найбільших і найдавніших колекцій писанок в Україні. Як каже спікерка, колекція музею почала формуватися ще на початку XX століття в Музеї Наукового товариства імені Шевченка. Тоді збірка формувалася завдяки дарункам меценатів, які розуміли важливість збереження української культури. Також важливу роль відіграли відозви, які щороку Наукове товариство імені Шевченка оприлюднювало в тогочасній пресі, де зверталося до громадськості із закликом збирати й надсилати писанки в музей. 

«За період існування музею Наукового товариства Шевченка, до кінця 1939 року, колекція писанок в ньому уже налічувала близько 6000 одиниць. Власне, сучасна наша колекція музейна левову частину артефактів успадкувала від Музею Наукового товариства Шевченка», — підкреслює ініціаторка проєкту «Українська писанка в європейському культурному просторі».

Пізніше колекцію Музею етнографії та художнього промислу поповнювали писанки з експедицій, а також дарунки громадян. Найстаріші писанки музею датуються кінцем XIX — початком XX століття. Найдавнішою писанкою є писанка з Опілля 1882 року. 

На сайті проєкту «Українська писанка в європейському культурному просторі» можна знайти 287 зразків найдавніших писанок Музею етнографії та художнього промислу. Окрім того, там присутні 50 3D-моделей писанок.

---

Додатково

Нагадаємо, на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини українську писанку визнано культурним надбанням людства.

Загалом у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства — 611 елементів, що відповідають п’яти регіонам і 140 державам-учасницям Конвенції. Від України до цього списку увійшли:

• «Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості» у 2013 році;
• «Традиція Косівської мальованої кераміки» у 2019 році;
• «Орьнек — кримськотатарський орнамент та знання про нього» у 2021-му.

---

Як читати і слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція

---