Фото: Юрій Луканов для Громадського радіо
Коли звучить слово «тітушки» або слово «йолка», то враження таке, наче потрапив у 2013-14 роки в Україну. Але цікавий факт полягає в тому, що це звучить нині в Тбілісі, в районі парламенту, де проходять протестні акції. І слово «йолка» — саме так і звучить, на російський манер, вони його вживають з іронією, як і ми.
Тут дуже багато подібного до українських подій на Майдані, але є суттєві різниці.
Як і в нас, обурення викликала відмова від європейської інтеграції. Наш Віктор Янукович обіцяв підписати асоціацію з ЄС, але після спілкування з Володимиром Путіним зненацька відмовився. Після цього почався Майдан.
Грузини обурилися, коли їхній уряд на чолі з партією «Грузинська мрія» оголосила про відкладення переговорів про вступ країни до Європейського Союзу до 2028 року. Це сталося після того, як ЄС відмовився визнати вибори до грузинського парламенту, звинувативши грузинську владу серед іншого у фальсифікаціях. Схоже на Україну, але 2004 року.
Учасники протестів вважають, що до 2028 року питання євроінтеграції заглухне, що Грузія рухатиметься до Росії. А після російської агресії 2008 року переважна більшість громадян Грузії виступала за рух до ЄС і НАТО. Владна партія змушена була рахуватися з такими настроями — відповідна стаття з’явилася у Конституції. Але нинішні дії викликають звинувачення намаганні покласти Грузію під Росію. Владна партія «Грузинська мрія» дістала в народі саркастичну назву «Російська мрія».
Вже згадувані «тітушки» — угруповання молодиків так само як і в Україні, лупцюють активістів, журналістів та інших незгодних. Журналісти вважають, що «тітушки» діють під патронатом Міністерства внутрішніх справ і Служби державної безпеки. Згадані інстанції з цього приводу зберігають мовчанку. Це теж схоже не українські події.
У Грузії нема яскраво виражених лідерів. Працюють горизонтальні зв’язки. Народ самоорганізовується. Коли приходить інформація про обшуки в офісах політичних партій, то це в учасників акції викликає лише співчуття, але ні на що не впливає. Так само було і в Україні.
Читайте також: «Якщо мене не заарештують, тоді — до завтра»: історія українки, яка бере участь у протестах у Тбілісі
Є кілька суттєвих різниць. У Києві стояв Майдан — намети, в яких жили люди. Він був центром спротиву і його символом. Навколо нього гуртувалися учасники протестів.
У Тбілісі його намагалися поставити, але поліція знесла намети. Тому мітингарі виходять на протести щовечора, як на роботу. Однак, коли поліція припинила бити людей, то учасників стає менше. Їх досі багато, але вже не стільки, скільки було. У грузинів не існує центру опору.
В Україні, коли міліція (на той час вона ще так називалася) почала застосовувати силу, то вона отримала у відповідь каменюки, коктейлі Молотова та інші засоби, якими протистояли силовикам.
У Тбілісі міліція лупцює людей практично безкарно. Вона звинувачує протестувальників у насильстві. Не можна виключати, що воно трапляється. Але це лише окремі випадки. Тоді, як на Майдані було очевидно — іде силовий опір.
Наша практика свідчить, що лише протистояння сваволі влади може принести успіх. При цьому, звісно, не обійдеться без жертв. А мирні демонстрації проти поліцейських кийків приведе до того, що сталося в Білорусі. До речі, це привело до жертв, але потім — режим Лукашенка люто розправлявся з незгодними.
Деякі молоді радикали згадують, що в Україні головні події почалися в січні, коли боротьба перейшла у гостру фазу. І кажуть, що в грузинів не все ще втрачено. Життя покаже.
Деякі активісти опозиційних партій вважають, що можна, діючи мирним чином, примусити владу провести вибори і замінити її на інших. При цьому вони сподіваються на допомогу західних партнерів. Дуже хотілося б, щоб їхні рожеві надії втілилися у життя і все б обійшлося без крові і жертв.
Тим часом є ще одна різниця. На київській «йолці» висіли портрети побитих, Юлії Тимошенко, яка сиділа у в’язниці. Влада не намагалася їх чіпати. На тбіліську «йолку» теж вішають такі фотографії, а ще карикатури на можновладців. Після того, як народ розходиться, комунальні служби їх знімають. Увечері вони з’являються знов. Цікаво, чи стане цей фактор ключовим у перемозі тієї чи іншої сторони?
Нагадаємо, у Міністерстві внутрішніх справ Грузії заявили, що за 11 днів протестів затримали 402 людини: 372 осіб в адміністративному порядку, а 30 — за кримінальним провадженням. Про це сказав заступник міністра внутрішніх справ Александр Дарахвелідзе, передає Publica.
Юрій Луканов, із Тбілісі для Громадського радіо