Від просто снопа до яскравого оздоблення: як змінилися дідух та інші святкові традиції

Сьогодні в Україні багато уваги приділяють різним святковим атрибутам і традиціям, частина з яких тривалий час була напівзабута. Зараз же відбувається відродження звичаїв Різдва та інших зимових свят, а разом із тим — їхня трансформація та видозміна. Якими були й стали дідух, кутя, різдвяні «павуки», та як традиції можуть розвиватися далі?

Про це в етері Громадського радіо розповіла Леся Горошко-Погорецька, етнологиня, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України.

Вона зазначає, що в контексті різдвяно-новорічних свят є багато «іконографічних» традицій, які можна побачити хіба що в записах ХІХ-ХХ століть. Про них знають, але майже ніхто їх не дотримується, оскільки тяглість цих традицій переривалася в примусовий спосіб.

«Традиції змішуються, втрачаються, а там, де утворюються такі лакуни, з’являються нові звичаї, щоб їх заповнити. Наприклад, це може проявлятися в кулінарії, дуже часто ми можемо почути, що кутю варять з чогось специфічного, і додають до неї дуже різні складники, яких раніше просто не могло бути. Хоча треба розуміти, що якісь традиційні додатки, скажімо родзинки, — це пізніші нашарування».

Читайте також: Кутя в борщі, з кіноа чи пшеницею: як змінюються традиційні різдвяні страви

Деякі різдвяні традиції не відмирали цілком, але тривалий час їх не дотримувалися. Наприклад, встановлення дідуха. Леся Горошко-Погорецька говорить, що сьогодні змінився підхід до багатьох святкових атрибутів і акценти, пов’язані з ними. Менше уваги надається традиційному символічному значенню дідуха, а більше — зовнішньому вигляду, технології виготовлення, що теж змінилася. Спершу дідух був просто снопом, потім його почали робити з «ногами», щоб він був стійкішим, потім — додавати до нього різні елементи оздоблення.

«Треба розуміти, що якісь візерунки, техніки формуються в часі не за один день. Це є схильність людей до естетизму, українці люблять оздоблювати, в різних регіонах роблять це по-різному».

Зараз більшої популярності набувають різдвяні «павуки». Тим не менш, етнологиня зазначає, що їх традиція не є для України аж надто давньою, оскільки 100 років для формування звичаїв — дуже невеликий термін. «Павуки» потрапили до України з більш північних регіонів Європи, спершу на Полісся й Волинь. Зараз процес їх поширення прискорився завдяки засобам масової комунікації та соцмережам.

Повернення й трансформація свят

Цьогоріч ми вдруге відзначаємо день Святого Василя першого січня. За словами Лесі Горошко-Погорецької, кілька поколінь українців та українок звикли відзначати свята за календарем до його зміни, за цей час сформувалися нові традиції, ставлення до різних свят, і потрібний час, щоб вони трансформувалися знову. Якщо колись перехід одного року в інший був пов’язаний з Маланкою чи святкуванням Василя, то в радянські часи цей день перетворився на більш світське свято, а більш давні традиції були перенесені на інші дати.

Майбутнє цих свят і традицій залежатиме від бажання людей підтримувати їх чи ні, каже Леся Горошко-Погорецька. Вибір кожного: сидіти за новорічним столом чи, скажімо, йти в цей день маланкувати.

Читайте також: Маланку традиційно водили дівчата — етнографиня

Етнологиня говорить, що сьогодні осмислення тих чи інших подій на фронті відбувається, зокрема, в контексті календарних свят. Наприклад, акція підтримки військовополонених відбувалася крізь призму святвечірнього столу, коли одна його половина була накрита, а други — ні.

Як читати і слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція