Фото ілюстративне
Невдовзі багато дітей офлайн чи онлайн підуть до першого класу. Як підготувати дитину до навчання у таких складних умовах — не додати тривоги, а навпаки, допомогти адаптуватися?
Про це в етері Громадського радіо говорили із сімейною психологинею, арт-терапевткою Наталією Лазаренко:
«Не секрет, що ми вже довгий час живемо в умовах війни. І, я думаю, що вже перші розмови з дітьми, які пояснюють щось, батьки вже провели».
І тут дуже важливо, зазначає сімейна психологиня, щоб батьки залишалися чесними, але говорили відповідно до віку дитини. Тобто, не обманювали та не приховували правду, але і не розповідали занадто багато.
«Тобто, розказати дитині про ситуацію відповідно до тих умов, де проживає сім’я. Не треба розказувати про інші регіони чи порівнювати. Говорити з дитиною завжди потрібно чесно, але досить дозовано, без зайвих деталей», — додала фахівчиня.
Також важливо давати дитині можливість висловлювати свої почуття. До цього, додає Наталія Лазаренко, треба її навчити, що у людини є багато різних емоцій і всі вони абсолютно нормальні: «Треба давати змогу дитині проявляти і проговорювати свої емоції. Непрореаговані емоції можуть відображатися соматично в тілі. Якщо забагато стресу та тривоги — у дитини навіть можуть ставатися панічні атаки».
Із дитиною 6-7 років можна програвати певні ситуації, радить фахівчиня: «Діти пізнають світ в грі. Можна програвати різні ситуації за допомогою фігурок». Також до школи потрібно готуватися разом із дитиною, каже арт-терапевтка:
«Інтерес — це базова емоція, яка веде нас по життю. Тому, про школу треба розказувати з цікавістю, підкреслювати якісь корисні моменти. Потрібно прогулюватись з дитиною до школи, біля школи, якщо є можливість — заходити в школу. Варто ознайомитися обов’язково, де знаходиться бомбосховище в школі.
Також знайти ту людину, зазвичай це вчителька початкових класів, до якої можна звертатися в разі виникнення якихось ситуацій. Плюс, якщо в школі є охоронець, медпункт, інші люди, до яких іще можна звернутися в разі чого».
Тобто проговорювати, що ситуації бувають різні, але є острівки безпеки, де можна отримати якусь інформацію чи заспокоїтися. При цьому важливо зауважити те, що не можна довіряти всім дорослим людям, додає Наталія Лазаренко: «Це дуже важливі моменти. Має бути баланс між тим, щоб дитина себе почувала в безпеці, і тим, щоб дитина не була занадто довірливою».
Також дитина має розуміти, що до батьків можна звернутися з будь-яким запитанням. Батькам треба бути відкритими і готовими до того, що у дитини з’являються якісь запитання і на них потрібна відповідь. Крім того, з дитиною варто обговорити техніки саморегуляції, самозаспокоєння.
«По це в школах говорять: краще, щоб у дитини був в рюкзачку запас води, телефон завжди заряджений або якась невеличка станція чи павербанк, яким можна підзарядити телефон. Також щоб якийсь перекус легкий був і, можливо, ліхтарик.
Але потрібно проговорити, що це можна використовувати тільки в екстрених ситуаціях і озвучити, в яких», — каже фахівчиня.
І, звичайно ж, батькам теж треба дбати про себе, наголошує Наталія Лазаренко:
«Треба турбуватися про себе, вміти заспокоюватись. Діти відчувають нашу тривогу, їх ніщо так не бентежить , ніж те, коли батьки втрачають ситуацію, не розуміють, що їм робити в певній ситуації. Тому, турбота про себе і, як наслідок, турбота про дітей».
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: