facebook

Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Від ритму постачання боєприпасів залежатиме спроможність української артилерії тримати фронт, — експерт Самусь про виклик 2026 року

Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--

Директор New Geopolitics Research Network, співзасновник Консорціуму оборонної інформації Михайло Самусь розповів, що у 2025 році Україна отримує боєприпаси з чотирьох джерел: чеський «снарядний міст», нові європейські фабрики, американське виробництво з механізмом PURL і власні заводи. Кожен із цих каналів має свою динаміку і ризики.

Про це  він розповів Еспресо.

«На цьому етапі російсько-української війни здатність України протистояти російській агресії чи не вирішальною мірою залежить від спроможності українського ОПК та партнерів України виробляти озброєння та військову техніку не лише у достатній кількості, але й з необхідним ритмом», — вважає експерт.

За його словами, 2025 рік став переломним: Європа створила так званий «снарядний міст», НАТО запустили новий фінансовий механізм PURL (Prioritised Ukraine Requirements List — програми, в рамках якої європейські союзники й Канада оплачують закупівлі, а США виробляють і відвантажують боєприпаси Україні), а Україна вперше в історії почала серійно випускати власні артилерійські снаряди. Але за цими успіхами приховані й серйозні ризики: політичні зміни в Чехії, вузькі місця у виробництві порохів та невизначеність у Вашингтоні.

  • «Снарядний міст» — це ініціатива президента Чехії, який запропонував за фінансової допомоги від союзників закупити 800 тис артилерійських снарядів на глобальному ринку, навіть у країнах, які вважалися партнерами РФ. До програми приєдналися понад 15 європейських країн.

За словами Самуся, ініціатива перетворилась на один з ключових елементів української снарядної стійкості: до серпня 2025 року Україна отримала близько 1 млн боєприпасів, а до кінця року — може бути досягнуто результату 1,8 млн снарядів різного калібру. Але Європа все ж не змогла у 2025 році досягти запланованих обсягів виробництва боєприпасів, і бажаний результат перенесено на 2026 рік.

«Головний виклик 2026 року — не просто збільшити виробництво, а зберегти ритм. Бо саме ритм, а не загальна цифра у мільйони, визначає, чи зможе українська артилерія день за днем вести контрбатарейну боротьбу та тримати фронт», — резюмує Михайло Самусь.


Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

Поділитися