Ілюстративне архівне фото/Міноборони
Міноборони України готує нові контракти для військовослужбовців. Чи будуть визначені чіткі терміни служби для захисників та захисниць? І що робити тим, хто підписав контракт ще до повномасштабного вторгнення?
Розбираємося з Володимиром Романчуком, юристом LCF Law Group, молодшим лейтенантом запасу.
Насамперед цікавить ваша думка щодо анонсованих у Міноборони нових контрактів для військових. І зрозуміло, що наразі ми висновки повноцінні не можемо робити, тому що замало деталей. Утім, вже з того, що обіцяють з нового і довгоочікуваного, це гарантовані чіткі терміни служби, що контракти будуть від 1 до 5 років. Водночас народний депутат, член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко повідомив журналістам, що ці контракти можуть бути на термін від 1 до 10 років. На цьому вже акцентують, що невідомо, як буде з людьми, які підписали контракти до 2022 року.
Володимир Романчук: Загалом, надзвичайно актуальна тема, надзвичайно великий у суспільстві запит, особливо в тих людей і в сімей тих військовослужбовців, які служать із 2022 року, а тим більше в тих, які почали свою службу до повномасштабного повторнення ще.
Наразі вся інформація, яка у нас є, це те, що зазначені контракти будуть 1-річними, 2-річними, 3-річними, 4-річними та 5-річними. Це офіційна інформація на сайті Міністерства оборони. Після проходження служби за подібним контрактом, окрім 1-річного, особа буде отримувати право на відстрочку, тобто відповідні зміни будуть вноситися також і до Закону України про військовий обов’язок і військову службу, і до Закону України про мобілізацію і мобілізаційну підготовку.
Це право на відстрочку буде протягом одного року. Також особи при підписанні такого контракту, що природньо зможуть обирати підрозділ і посаду, на якій вони будуть проходити службу. Ну і також, як вже зазначалося, вони будуть отримувати спеціальні виплати додаткові за участь в бойових діях, за виконання бойових і інших завдань, пов’язаних із підвищенням обороноздатності України.
Володимир Романчук: По суті, це масштабування практики, яка була впроваджена програмою 1824 для осіб, які не досягли 25 років, які не є військовозобов’язаними. Щодо того, яким чином будуть у юридичному полі з цими контрактами взаємодіяти особи, що уклали контракти до 2022 року або які уклали контракти, наприклад, після 2022 року.
Ми ж розуміємо, що питання переукладання контрактів до завершення бойових дій, воно таке, знаєте, доволі спеціфічне і дуже погано визначене в умовах воєнного стану, оскільки, ну от, людина укладає контракт на 2 роки, як наразі це працює, гіпотетично, або на 3 роки.
Після завершення цього контракту, вона звільняється з військової служби і одразу стає особою, яка знаходиться в оперативному резерві першої черги, як особа, що має бойовий досвід і досвід військової служби, і відстрочки в неї немає, вона одразу може потрапляти назад в армію через мобілізацію.
Нагадую, що мобілізовані особи, мобілізовані наразі, згідно з чинним законодавством, до завершення особливого періоду і до підписання президентом України указу про демобілізацію. Така правова парадигма в нас діє. Тобто, це безумовно елемент соціальної справедливості, відповідність принципу визначеності.
Тобто, особа, яка буде підписувати такий контракт, буде знати, «ага, от я 2 роки відслужу, я там отримую відповідні соціальні переваги, які несе за собою служба в армії, я там отримую відповідне грошове забезпечення, після того в мене буде рік. Якщо я не захочу продовжувати службу протягом цього року, я зможу піти на якесь підприємство оборонно-промислового комплексу, отримати бронювання, отримати відстрочку, ну і на цьому гіпотетична взаємодія з армією може ще завершитися».
Але в той же самий час люди, які мобілізовані, або які підписали контракт до цього, дійсно в них може скластися враження про тотальну несправедливість, адже от новоприбулі до армії особи, які безумовно долучаються до війська в складний момент, і безумовно всі ці соціальні історії з підвищенням грошового забезпечення, це саме для подолання кризи особового складу в Збройних Силах.
Проте люди, які служать вже роками, особливо ті, які мобілізовані, можуть вирішити, що історія дуже несправедлива, адже для них загалом жодних строків служби не передбачено. Формулювання «до завершення особливого періоду», ми ж розуміємо фактично, що це означає. Це може бути скільки завгодно, або до моменту отримання ними поранення, або якихось більших і серйозніших наслідків.
Володимир Романчук: І за таких обставин оце питання додатково-нормативного регулювання пов’язане перш за все з обороноздатністю України, адже безумовно всі ми відчуваємо, що було б справедливо надати визначені терміни служби, адже перебування в армії — це надзвичайно виснажуюча історія, і будь-яка людина, яка три чи чотири роки воює, вона хоче відпочити.
У той же час ми впевнені, що цими контрактами 1, 2, 3, 4, 5-річними ми зможемо покрити дефіцит спеціалістів, які звільняться, якщо ми введемо можливість звільнення з армії після трьох років служби, адже значна частина досвідчених військовослужбовців армію залишить, і чи не підірветься наша обороноздатність, і чи зможемо ми цей дефіцит покрити особами, які долучаться до війська через такий просунутий рекрутинг. Оце головний наріжний камінь.
Ні я, ні ви не маємо відповідного досвіду, доступу до інформації для обмеженого користування, до держтаємниці, щоб розуміти реальні потреби війська, і щоб розуміти реальні можливості маневру у законодавстві для, з одного боку, збереження обороноздатності, адже гарантування соціальної цілісності відповідно до статті 17 Конституції — це найвище завдання нашої держави.
А з іншого боку, для збереження принципу справедливості і верховенства права, яке також не може бути нівельоване.
Щодо цих маневрів у законодавстві є питання. Виглядає так, що навіть якщо будуть запроваджені певні зміни, тому що військова омбудсменка Ольга Решетилова відповідала на коментарі щодо нових контрактів і стверджувала, що їх зможуть підписати ті, хто служить з 2022 року чи раніше, втім наразі жодного слова немає про демобілізацію, і це зрозуміло, тому що будь-який законодворець буде посилатися на воєнний стан. Водночас виглядає так, що військові, які служать вже понад 3 роки умовно, в кращому випадку вони зможуть отримати якусь ясність щодо того, на які терміни їх контракт продовжується. А чи можемо ми, користуючись нормами закону, посилатися на певні норми та на певний документ, щоб військові отримали довгоочікуваний відпочинок у вигляді, наприклад, довгострокової відстрочки?
Володимир Романчук: Довгострокової відстрочки — потрібно дати дефініцію. На мою суб’єктивну думку, ось цей рік, про який пише Міноборони і про який зазначали суб’єкти владних повноважень, в принципі, достатній час для відпочинку, якщо ми говоримо про необхідність відновлення і лікування. Це питання не в строках, а в ефективності соціального захисту, ефективності закладів охорони здоров’я, які військовослужбовцями у разі наявності в них відповідних хвороб, патологій та травм будуть працювати.
Як це буде все врегульоване законом? Знову ж таки, відповідаючи на ваше питання, — так, гіпотетично, це можна було б через несення змін до відповідних нормативно-правових актів організувати.
Чи буде це організовано, чи маємо ми таку можливість, як держава, чи ми зможемо частково забезпечити розуміння по строкам служби для військовослужбовців, які служать 22-го року? Знову ж таки, що це будуть за військовослужбовці? Це норма про те, що відслужіть ще 2 роки і у вас буде відстрочка на рік, як для цього дворічного контракту. Ця історія буде поширюватися на тих, хто підписав контракт, тобто на частину військовозобов’язаних і на призовників, на людей до 25-27 років.
Чи вона буде також поширюватися і на мобілізованих? Адже, я нагадую, середній вік військовослужбовця ЗСУ, вищий за 25 років істотно, і мобілізованих надзвичайно велика кількість в Збройних силах наразі. От чи на них ця норма також буде поширюватися, чи ні?
Будемо дивитися, коли Міноборони зможе дати більше інформації, коли буде опублікований відповідний наказ, або, скоріше, коли буде попередній текст законопроекту, адже вказана історія з демобілізацією, вона на надзвичайно велику кількість нормативно-правових актів впливає, і на закон про військову службу, і на закон про мобілізацію, і ще на низку, і я думаю, що вона потребує саме законодавчого регулювання.
Орієнтир, наріжний камінь руху цього нормативно-правового акту, він зрозумілий.
Він зрозумілий, що це про строки, що це про соціальний захист, і що це про визначеність. Якісь деталі, на кого це буде поширюватися безпосередньо, коли за це проголосують, або, якщо це не закон, коли це безпосередньо введуть в дію, ми не можемо знати, оскільки інформація, буквально, в 5-6 абзацях — її недостатньо.
У цьому ж і проблема, що наразі вказують лише відстрочку у рік, і це теж виглядає не дуже справедливо. Коли хтось служив вже до повномасштабного вторгнення ще, і він отримує відстрочку в рік. І хтось, хто, наприклад, тільки зараз уклав контракт, чи був мобілізований, він так само отримує оцю відстрочку в рік, виходить.
Володимир Романчук: Безумовно. Тут питання про справедливість, воно зберігається, проте маємо пам’ятати і маємо розуміти, що одна справа — служити 2 роки в 2018 році, інша справа — служити 2 роки в 2025 році. Це безумовно непорівнювані речі.
І з урахуванням розвитку військових технологій, інтенсивності бойових дій, небезпеки і всього спектру конвенційного озброєння, який проти ЗСУ застосовує держава-агресор, ми розуміємо, що соціальна і фактична небезпека наразі така, яка надає можливість оці 2 роки після підписання контракту станом на сьогодні вважати такими, які дійсно дають можливість людині відстрочку мати протягом року, не дивлячись на те, що вона фактично прослужить в Збройних силах менше, ніж люди, які отримують аналогічну відстрочку, але які служили до цього.
Знову ж таки, я думаю, ці терміни взяті не з голови. Я думаю, що Міноборони, Офіс військового омбудсмана, і інші суб’єкти владних повноважень, які мають відповідний доступ як до інформації про кількість військовослужбовців, про потребу в мобілізації, про можливості демобілізації, вони випливають з цієї статистики.
От за цими строками створювали певне нормативне регулювання і розробляли певні проекти, певних змін. Знову ж таки, важко говорити, коли в тебе доступу до цієї інформації нема, але з одного боку, і слава Богу, легше спитися, напевно. Напевно.
Слухайте розмову з юристом повністю у доданому аудіофайлі