Європейська політика зсередини: хто і як ухвалює рішення у ЄС

Якщо Україна рухається до членства в Євросоюзі, це означає, що ще більше рішень, які впливатимуть на життя українців, ухвалюватимуться не лише в Києві, а й у Брюсселі. Саме тому важливо розуміти, хто там ухвалює рішення, як вони ухвалюються і чому цей процес інколи здається повільним або складним.

Європейський Союз — це не держава

Перше, що варто зрозуміти: Європейський Союз — це не федерація і не наддержава. У нього немає «президента ЄС» у звичному для нас розумінні, і немає одного парламенту, який вирішує все. Це об’єднання 27 держав, які зберігають свій суверенітет, але домовилися частину повноважень здійснювати спільно.

ЄС — це система компромісів між:

• громадянами країн,
• національними урядами,
• спільними європейськими інституціями.

У чомусь це схоже на складну коаліцію, яка постійно шукає баланс між спільними інтересами і національними інтересами країн-учасниць.

Європейська комісія: «уряд», який не обирають

Європейська комісія — це виконавчий орган ЄС. Її часто називають «урядом», але це не зовсім точно.

Комісія складається з 27 комісарів, по одному від кожної держави-члена. Кожна країна пропонує кандидата, але після призначення комісар не представляє свою державу, а має діяти в інтересах усього ЄС.

Головна роль Комісії — пропонувати закони і політики. Без неї жоден новий закон ЄС не з’являється. Але сама Комісія не ухвалює закони.

В українській системі це частково нагадує Кабінет міністрів, але з ключовою різницею: в ЄС уряд не може сам провести закон через парламент.

Європейський парламент: голос виборців, але не «Верховна Рада»

Європейський парламент — єдина інституція ЄС, яку обирають напряму громадяни. Це робить його найближчим до людей органом у системі Євросоюзу.

Сьогодні він складається з 720 депутатів, яких обирають раз на п’ять років. Кількість депутатів від кожної країни залежить від чисельності населення, але навіть найменші країни мають гарантоване представництво.

Важлива відмінність від Верховної Ради України:

• депутати Європарламенту не представляють держави як такі;
• вони працюють у політичних групах, а не національних фракціях;
• парламент не формує уряд у класичному сенсі.

Парламент разом із Радою ЄС ухвалює закони, затверджує бюджет і контролює Єврокомісію.

Важливий момент: депутати Європарламенту працюють не за країнами, а за політичними групами. Це означає, що українському виборцю буде важливо не лише «хто від України», а й до якої політичної сили він належить.

Рада ЄС і Європейська рада: де слово мають уряди

Тут починається плутанина, бо назв багато.

Рада ЄС — це орган, де рішення ухвалюють міністри держав-членів. Якщо говорять про економіку — збираються міністри фінансів, якщо про оборону — міністри оборони.

Саме Рада ЄС разом із Європейським парламентом ухвалює закони. Голосування часто відбувається за принципом кваліфікованої більшості, коли враховується і кількість країн, і чисельність їхнього населення. Це складніша модель, ніж проста більшість, але вона захищає менші країни від домінування великих.

Європейська рада — це зустрічі президентів і прем’єрів. Вона не пише законів, але задає напрям. Саме там домовляються про санкції, великі пакети допомоги або стратегічні рішення.

Як ухвалюються рішення і чому це довго

У ЄС майже ніколи не буває швидких рішень. Це не тому, що там не хочуть діяти. А тому, що рішення мають пройти кілька рівнів згоди.

Спрощено це виглядає так:

1. Європейська комісія пропонує рішення.
2. Європейський парламент його обговорює і вносить зміни.
3. Рада ЄС погоджує або не погоджує ці зміни.
4. Якщо всі згодні — рішення ухвалюють.

Це складно. Але ця система створена для того, щоб жодна країна чи інституція не могла одноосібно диктувати правила.

Чому це важливо для України

Для України членство в Європейському Союзі означатиме не лише зобов’язання, а й реальний вплив. Україна як одна з найбільших за населенням країн Європи матиме значне представництво в Європейському парламенті,  свого комісара в Європейській комісії, братиме участь у роботі Ради ЄС і матиме голос у Європейській раді. Це означає участь у формуванні рішень, а не лише виконання правил, створених іншими.

Але щоб цей вплив був реальним, а не формальним, важливо розуміти, як саме працює система. Рішення в ЄС не ухвалюються швидко і рідко мають одного автора. Вони є результатом переговорів, компромісів і складного балансу між інституціями та державами.

Україна звикла до іншої логіки — швидких рішень і централізованої влади. ЄС працює інакше. Тож якщо ми справді хочемо бути частиною цього простору — на нас чекає не лише адаптація законів, а й докорінна перебудова політичної системи.