Як ефективно представляти Україну в міжнародних організаціях: розповідає Катерина Рябіко

«У лютому 2022 року кожен українець і кожна українка і прокинулися амбасадорами та амбасадорками України. Це була не роль за вибором, але відповідальність, від якої неможливо самоусунутися», — переконана міжнародна діячка Катерина Рябіко.

У глобальних багатосторонніх інституціях Росія системно намагається впливати на формування порядку денного та інтерпретацію подій. Зокрема через використання державних і (quasi)- громадських структур, включно з так званими GONGOs. У цих умовах для України важливо бути послідовно та професійно представленою у рамках різних міжнародних організацій.

Як зазначає Катерина Рябіко, результативність такої присутності залежить від розуміння мандатів, зон відповідальності та процедур роботи інституцій. Це дозволяє Україні зміцнювати власні позиції та ефективно доносити свою експертизу.

Катерина Рябіко понад десять років працювала на керівних посадах в ОБСЄ. Нині вона продовжує просувати політичні зміни, гендерну рівність та інновації на міжнародному рівні. Вона долучилась до тренерської команди пілотної програми Civic Diplomacy Hub Львівського медіафоруму та ERSTE для лідерів та лідерок, які представляють українські інтереси за кордоном. Під час лекції вона поділилася знаннями, що допоможуть ефективніше працювати на платформах ООН, ОБСЄ, ЄС та інших майданчиках, і розширювати коло можливостей.

Основи глобального врядування

«Ми маємо бути на три кроки попереду. Потрібно аналізувати, яке питання буде актуальним завтра і відкриє вікно можливостей для України», — пояснює Катерина Рябіко.

Передусім слід розуміти основи глобального врядування. Йдеться насамперед про міжурядові організації (IGOs), яких у світі є приблизно 300–350. Вони відрізняються логікою роботи, ритмом та навіть “мовою”, якою комунікують, зазначає Катерина Рябіко. Разом із тим існує ще понад 8 000 міжнародних неурядових організацій (INGOs), деякі з яких також відіграють помітну роль у формуванні порядку денного та підтримці України.

Механіка роботи міжнародних інституцій багато в чому походить із класичних теорій міжнародних відносин. Наприклад, реалізм пояснює, чому інституції обмежені політичною волею держав. Інституціоналізм — як правила й процедури роблять співпрацю можливою. Конструктивізм наголошує на ролі норм, ідентичностей і політичних наративів. Розуміння цієї ширшої екосистеми допомагає краще бачити канали впливу, формулювати очікування та оцінювати можливості. Тож експертка радить вивчити мандати глобальних і регіональних організацій, звернути увагу на бізнес- та інноваційні інституції.

Варто пам’ятати, що міжнародні інституції — це також конкуренція за увагу. Різні держави та організації змагаються за видимість, порядок денний і ресурси. Тому українським учасникам важливо не тільки подавати меседжі, а й робити їх релевантними, своєчасними та такими, що відповідають інтересам аудиторії.

Ефективним каналом для просування України може бути Європейська рада інновацій (EIC), впевнена Катерина Рябіко. Лише цього року інституція надасть гранти десяткам українських компаній. Зараз EIC оновлює свій мандат і з наступного року фінансуватиме компанії, що працюють із технологіями подвійного призначення – для цивільного та військового використання, а також проєкти у сфері gov-tech. Щоб підвищити шанси на успіх, проєкт має відповідати логіці ЄС: масштабованість, створення ринку, європейська цінність та вплив.

Перед комунікацією слід вивчити внутрішню динаміку організації: хто ухвалює рішення, хто може їх заблокувати, хто реально впливає. Політики, стратегії, документи, процедури та звітність — це видимий рівень, але лише верхівка айсбергу. Невидимий рівень, який визначає реальний стан справ — неформальні мережі та обіг інформації, негласні правила та наративи.

Ключові правила

Бюрократичні правила захищають від помилок. Катерина Рябіко ділиться правилом взаємодії з інституціями: завжди формулюйте прохання відповідно до мандату організації. Очікуйте лише те, що вона реально може надати, тоді результат може вийти за межі лише заяв про занепокоєння. Наприклад, ООН не має власних механізмів прямого примусу до виконання рішень і покладається на волю держав-членів. МВФ працює виключно в межах фінансово-економічного мандату, а Європейський Союз може ухвалювати рішення лише у сферах компетенції, наданих йому державами-членами. Відповідність запиту мандату — це ключ до успіху і запорука того, що інституція взагалі зможе діяти.

«ОБСЄ не може зробити більше, ніж дозволяє мандат. Тому ми маємо керувати нашими очікуваннями”, — наголошує Катерина Рябіко. «Робота ОБСЄ — це насамперед дипломатія та використання її здатності об’єднувати сторони за одним столом (convening power), а не правозастосування. Реальний вплив створюється через політичний тиск, документацію порушень, підтримку реформ, неформальні мережі та канали комунікації».

Способи представлення України в міжнародних організаціях

Від початку широкомасштабного вторгнення у 2022 року, українські громадські діячі та діячки, правозахисники та правозахисниці, експерти та експертки не просто були запрошеними голосами на міжнародних майданчиках — вони стали необхідними учасниками дискусій. Жодна розмова про Україну не може бути повноцінною без української експертизи.

Сьогодні міжнародний контекст ще складніший, але простір для дії залишається відкритим. Питання як у наявності можливостей, так і в готовності їх займати. Перефразовуючи українського філософа Володимира Єрмоленка — це вимагає «інтелектуальної сміливості». Тобто треба виходити за межі «реактивної» участі, претендувати на експертні ролі та формувати порядок денний.

Українські фахівці та фахівчині мають необхідні знання, досвід і легітимність, щоб бути присутніми у експертних групах, робочих форматах і консультативних органах міжнародних організацій. Водночас системна участь потребує проактивності: розуміння процедур, регулярного моніторингу відкритих можливостей, підготовлених профілів і готовності конкурувати на рівних. Саме така позиція перетворює присутність на вплив.

ОБСЄ, наприклад, має багато експертних груп. Рішення Гельсінкі 1992 року визначило, що до процесів організації потрібно залучати голоси громадянського суспільства та медіа. Тож зареєструватися на публічні наради в Відні, Варшаві чи Гаазі відносно легко. Участь можна брати і в засіданнях ООН, якщо здобути консультаційним статус. Це відкриває дорогу на Генеральну Асамблею.

Сайд-івенти (додаткові заходи на конференціях ООН, Ради Європи, ОБСЄ) — ефективний інструмент представництва. Корисним для підготовки сайд івентів є партнерства як з міжнародними місіями так і організаціями, і цим треба займатися на системній основі. Системна реєстрація на тендерних платформах, моніторинг відкритих позицій та підготовка профілю значно підвищують шанси на залучення.

«Представленість України в таких структурах надзвичайно важлива», — наголошує експертка.

Успішний нетворкінг

Формальний нетворкінг відбувається на конференціях, круглих столах, сайд-івентах. Якщо ви виступаєте на таких подіях, слід добре вивчити аудиторію. Тому Катерина Рябіко радить формувати комунікацію з огляду на інтереси людини або аудиторії. Кожен для себе визначає, що релевантно, переконливо або цікаво. Ніби слухає одну конкретну «радіостанцію» WII-FM (What’s In It For Me — «Що це дає мені»).

«Якщо думати з точки зору людини, на яку спрямоване ваше повідомлення і думати з урахуванням інтересів аудиторії, вам легше утримати увагу, завоювати довіру і досягти мети», — каже Катерина Рябіко.

Якщо ви — частина аудиторії, це також можливість брати участь у формальному нетворкінгу. Під час панелі ставте питання, робіть короткі коментарі, радить пані Рябіко. Після виступу підходьте до спікерів, стисло представьте експертизу або запит, обміняйтесь LinkedIn, тощо.

Завжди майте на поготові elevator pitch — коротке представлення своєї експертизи або проблеми та рішення. Ваша презентація має вкластися у 40 секунд. Уникайте «філлерів» на кшталт «на мою думку» або «я хочу», адже це розмиває фокус. Структура досить проста: проблема, пропозиція, актуальність та заклик до дії.

Не варто недооцінювати цінність неформального нетворкінгу. У перервах між панелями, на прес-конференціях, офіційних вечерях слід приходити раніше, знаходити нові контакти.

Нетворкінг — це довгострокова інвестиція. Після будь-якого знайомства не варто зволікати з фолоу-апом. Якщо ви повернетесь до контакту через два дні, вважайте, що ви його втратили. Підтримуйте зв’язки на постійній основі: надсилайте нові дослідження, матеріали або актуальні новини. Тестуйте заповнення своєї мережі: якщо Вам треба рекомендація або порада, а Вам немає до кого звернутися — це прогалина, яку варто заповнити.

П’ять правил ефективної комунікації з міжнародними організаціями

Підсумовуючи, Катерина Рябіко ділиться ключовими правилами:

1. Завжди формулюйте прохання відповідно до мандату організації.
2. Розумійте внутрішню політику: хто ухвалює рішення, хто блокує, хто впливає.
3. Не вимагайте результатів швидше, ніж можливо.
4. Формуйте довгострокові контакти, а не разові «запити».

Ефективна участь України у міжнародних інституціях — це стратегічна робота, яка базується на розумінні процедур, логіки рішень, політичних реалій та довгострокових стосунків. Саме системна присутність створює вплив, а вплив формує результати. Особливо зараз, коли міжнародні майданчики стали полем конкуренції не лише за підтримку, але й за інтерпретацію подій та наративів.

Від того, наскільки ефективно та професійно Україна буде присутня у міжнародних структурах залежить дипломатичний та успіх й стійкість держави у довгостроковій перспективі.

Підготували Катерина Рябіко і Діана Делюрман

---