Фото: Хосе Колон, евакуація з Дніпропетровщини, березень 2026.
На Дніпропетровщині триває евакуація з понад 60 населених пунктів. Які виклики є наразі, та чи вдається вмовляти людей виїхати у більш безпечні місця?
Про це в етері Громадського радіо говоримо з евакуаційником благодійного фонду «Схід.SOS» Владиславом Поянським.
— Де зараз працюють евакуаційники «Схід.SOS» у Дніпропетровській області? І які виклики у вивозі людей ви могли б окреслити наразі, станом на березень 2026-го року?
Владислав Поянський: Ну, насправді, якщо говорити про удари FPV-дронами, бачимо останнім часом не тільки на Нікопольщині, а й на Дніпропетровщині збільшення. У Синельниківському районі теж спостерігаються із цим проблеми. І по цивільному транспорту теж маємо влучання, по автівкам гуманітарних місій теж маємо влучання останнім часом.
Щодо проблематики Нікопольщини, то там проблема, я б сказав, через географічну особливість. На Синельниковському районі, що межує з Донбасом, то ми чуємо інформацію щодо деокупації, поступає інформація щодо контрнаступу в тому районі. Хай все йде якнайкраще, але при цьому безпілотники створюють небезпеку і досі наразі.
Тож ми закликаємо людей не зволікати і евакуюватися вчасно, якщо є небезпека, якщо є оголошена евакуація, якщо є відчуття небезпеки для життя і здоров’я.
Наразі ми допомагаємо людям різних категорій. У залежності від того, чого саме потребують люди, якого саме догляду, допомоги, в залежності від цього ми допомагаємо.
— Як ці новини впливають на настрої і налаштування людей, аби евакуюватися? Чи не діє це для таких людей у зворотному напрямку, що, мовляв, звільняють, можливо, стане легше, стане безпечніше, не варто їхати, хоча реальність, насправді, зовсім інша, і виїжджати варто, звідки оголошено евакуацію. І для сімей з дітьми — примусову евакуацію, зокрема.
Владислав Поянський: Абсолютно. Треба дивитися в правді в очі, як-то кажуть, простими словами. Тому що успіхи щодо звільнення наших територій українських, це гарна новина, але безпілотні системи, самі дрони, становлять загрозу, і вони продовжують становити загрозу, навіть коли, безпосередньо, живої сили противника немає на території. І треба дивитися правді в очі, треба людям бути уважними з повідомленнями влади, мислити критично, дивитися за ситуацією.
Виїжджати треба, якщо люди знаходяться у безпосередній близькості. Нехтувати своєю безпекою не можна.
— Що найважче зараз в евакуації дітей? Я згадувала в попередньому питанні саме про примусову евакуацію сімей з дітьми. Чи ви ще беретеся до переконування, оскільки ми розуміємо, що ті населені пункти, де оголошена примусова евакуація таких сімей, очевидно, що ситуація з постійними обстрілями, постійною загрозою обстрілів і наслідків цих ударів, є критичною і, особливо, не завжди є час на те, аби знайти потрібні слова, домовитись тощо. Як це зараз працює?
Владислав Поянський: Це, в першу чергу, відповідальність батьків. Ми можемо говорити з батьками, ми можемо пояснювати ситуацію.
Ми можемо доносити інформацію, пояснювати, що вони не лишаються самі, їх сім’ї не лишаються самі, їх діти не лишаються самі. Є допомога, держава працює у цьому напрямку. Вся велика евакуаційна спільнота гуманітарна працює в цьому напрямку.
Все відбувається, допомога є. Наша задача — донести це, дати людям зрозуміти, що допомога буде, що їм допоможуть, самі вони не лишаються. Це буває не просто, тому що дім є дім. Ось і для людей, в першу чергу, свій дім — це їхній дім.
Простими словами, як би це просто не звучало, але безпека, здоров’я, життя дітей — це першочергова задача батьків. Донести цю думку буває складно, але ми дуже вперті в цьому…».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Читайте також про те, як відбувається евакуація на Донеччині.