Броньованих машин «швидкої» майже немає: чим ускладнена евакуація маломобільних людей з прифронту

Яка ситуація на Харківщині після розширення зони обов’язкової евакуації, розповів в етері Громадського радіо Олександр Гуманюк, керівник організації «Троянда на руці».

Які виклики з’явилися для евакуаційних груп із розширенням зони обов’язкової евакуації у Куп’янському районі і наскільки взагалі реально звідти вивезти людей?

«Для мене це постійні процеси, але насправді, як людину, звичайно, це постійно напружує і каже про те, що нові загрози або лінія фронту починають знову зміщуватися, і не в ту сторону, яку хотілося б нам. Стосовно збільшення примусової евакуації, тут є момент, дійсно. Загрози, знову ж таки, починають змінюватися, радіус їх розширюється і все більше людей під небезпекою, тому я вважаю, що це нормальне рішення», — зазначив Гуманюк.

Чи влада, окрім цього розпорядження, якось співпрацює з вашою, зокрема, організацією щодо того, як це зробити на практиці?

«Ну, шукають рішення, це точно», — каже керівник організації. «Наскільки ефективно і завжди, — не буду класифікувати, але нас збирають. Ми спілкуємося, ми координуємося, шукаємо нові інструменти. Це все є. У якому об’ємі? Ну, по-різному буває, залежить від адміністрації, залежить від регіонів, де ми працюємо. Але в цілому намагаються включитися все більше і більше.

«Білі Янголи» починають все більше, активніше працювати, «Фенікс» — спецпідрозділ ДСНС, теж включається. І за рахунок цього, держава все більше і більше задіяна в цьому. Але, як завжди, волонтерська спільнота бере більшість об’єму і допомагає».

Олександр Гуманюк додав, що волонтери постійно працюють у напрямку превентивної евакуації, зокрема ідеться про сповіщення населення:

«Їздимо з інформаційними виїздами, спілкуємося із населенням, адміністраціями, потім з адміністраціями їздимо і сповіщаємо людей. Тому це постійно проходить. І ми намагаємося якомога раніше повідомити людям у тих населених пунктах, де можлива обов’язкова евакуація».

Щодо 12 населених пунктів Шевченківської громади, то звідки вивозити людей найважче? Чи можете ви окреслити, назвати конкретні населені пункти? І як багато родин із дітьми, зокрема, залишається там?

Нагадаємо, загалом з напрямку Шевченківської громади на Харківщині планують вивезти 756 людей, серед них 74 дитини, повідомляла влада області. Окрім цього, в 11 населених пунктах Великобурлутської громади ухвалили рішення про обов’язкову евакуацію сімей із дітьми. Ідеться про 34 родини, у яких виховують 54 дитини.

«Для мене ж усі населені пункти не є окремими, бо напрямків дуже багато і ми працюємо по ним. Стосовно Бурлутської громади, там дійсно загрози збільшились. І навіть для мене, коли команда їде туди, це доволі напружено. І знову ж таки сповіщали, працювали, робили все-все.

У яких конкретно населених пунктах з цього списку, я вам не скажу, але знаю точно, що ми працювали там, — в тому напрямку ще декілька волонтерських команд працювали по евакуації і по інформуванню населення».

Наскільки охоче люди виїжджають після, зокрема, розпорядження щодо виїзду дітей, навіть без дозволу батьків, якщо дійсно їм загрожує небезпека. Чи стало це стимулом для батьків все-таки, нарешті виїжджати? Чи ви навпаки, можливо, стикаєтесь із певним опором?

«Ні, насправді ні, цей інструмент все ж таки працює. Із кейсів, у нас жодного не було, де була відмова. Із кейсів колег та поліції, я знаю два. Один – це коли жінка відмовлялася зовсім, переходила в агресію, але все ж таки згодилась і виїхала самостійно зі своєю дитиною.

Уже зараз перевіряли декілька разів, вона не повернулася, щонайменше станом на цей місяць. І якраз у Бурлутській громаді те ж саме».

А куди нині вивозять людей? Які це населені пункти, чи в який регіон вони їдуть вже після евакуації?

«Класично, — Харківська область. Після евакуації приїжджають у Харків, отримують усю необхідну допомогу.
А там вже залежить від того, які вони мають побажання. Список можливостей ми стараємось постійно збільшувати, комунікуємо з іншими областями. Я нещодавно зі Львівською областю спілкувався, і в них теж місця є, де можуть допомагати.

І це постійний процес. Якщо люди хочуть кудись подалі від постійної напруги, виїхати туди, де менше обстрілів, вони обирають інші області. А так — Харків», — пояснює волонтер.

Щодо груп людей, яким потрібні додаткові умови, — зокрема, родини з дітьми, маломобільні групи людей, — кого вивозити найважче, та як часто ви вивозите родини з дітьми або маломобільних людей, і чи є для них умови?

«Мабуть (найважче — ред), із маломобільними, це категорія населення, яка часто буває до останнього часу в місцях евакуації. Про деяких ми дізнаємося, — раніше це було часто, — в останню мить, що там є ще маломобільні і треба швидко виїжджати.

І це я кажу про умовно «червону зону», де вже знаходитись не можна. Зараз це теж величезна проблема, бо машин швидкої допомоги, які броньовані, майже немає.

Я навіть не знаю, чи в когось із волонтерської спільноти вони є, щоб попросити. І через дрони у більшість зон вже, щонайменше без браньованої автівки, не можна заїжджати. Це створює проблеми, — ті броньовані автівки, які є, теж не пристосовані для перевезення маломобільних людей.

І часто доводиться викручуватися. Спеціальний матрас ми знайшли, ще щось, якось це вигадувати. Це найважче. Але діти, це велика відповідальність. Теж психологічно важко це робити…».