Суд / Фото: ілюстративне / Freepik
Сучасна система правосуддя дедалі частіше стикається з ситуаціями, коли для справедливого результату недостатньо лише визнати факт правопорушення. Не менш важливо зрозуміти обставини, які вплинули на поведінку людини, та визначити механізми зниження ризику повторного конфлікту із законом.
Саме на цьому ґрунтується концепція терапевтичного правосуддя, що активно розвивається в різних країнах. Її основна ідея — щоб система правосуддя враховувала вплив травматичного досвіду та працювала не лише з наслідками, а й із причинами поведінки людини, зазначає експертка з правових питань та правосуддя, співзасновниця та головна менеджерка ГО «Фундація Л.І.І.Д», координаторка проєкту ГО «Юридична сотня» Леся Кляровська у колонці на «Українській правді».
Детальніше про терапевтичне правосуддя говоримо з нею в етері Громадського радіо.
«По-перше, наявність інституту терапевтичного правосуддя не скасовує того, що ми маємо. Це реакція на виклики сьогодення, а також можливість скористатися додатковими механізмами, щоб вплинути на поведінку людини. Адже, покарання має не тільки каральну функцію. Основна його функція — виправлення і можливість цього без застосування покарання, але із реабілітаційними методами. Йдеться не лише про психологічну реабілітацію, а й вплив на першопричину вчинення злочину: на тригерні обставини, які сприяли тому, що людина перейшла межу — щось не було реалізовано з боку держави, щось з боку інших людей», — пояснює Леся Кляровська.
Експертка зазначає, що у цьому контексті перш за все йдеться про людиноорієнтований та травмочутливий підходи: «Коли ми враховуємо травматичний досвід, і розглядаємо не лише діяння, а причини, які спонукали до вчинення злочину».
«Звичайно, впроваджувати новий інститут завжди важко. Говорити про впровадження для всього населення — найважче.
Першочерговий виклик, з нашої точки зору — люди, які виконували позитивний обов’язок перед державою. І, відповідно, держава має певні позитивні обов’язки перед цими людьми: надати їм можливість повернутися до повноцінного життя та забезпечити умови, щоб вони комфортно себе почували. Тому що ці люди віддали свій час, своє здоров’я, частину життя. Ми говоримо про ветеранів, не обмежуючись можливістю поширення цього інституту на інші, з часом, категорії. Але з нашої точки зору починати слід саме з ветеранів війни».
«Ми працюємо тривалий час на базі двох громадських організацій — «Фундація Л.І.І.Д», а також «Юридична сотня» — і вже маємо свої запропоновані законодавчі зміни, які ми передали Міністерству у справах ветеранів України. Тобто, наші пропозиції, як ми це бачимо. Фундаментально наші ідеї базуються на ветеранських судах, так званих, які є в США. Але і там це не завжди окремі суди. Програма може бути імплементованою в діюче законодавство.
Тобто, якщо говорити про нашу систему законодавства, імплементувати самі зміни не є важко. І вони, в принципі, можуть будуватися на нашій системі права, враховуючи всі обставини, про які ми говорили вище», — пояснює Леся Кляровська.
Щодо того, що може підтверджувати можливість застосування такої процедури, експертка зазначила: «По-перше, це комплексна психолого-психіатрична експертиза, яка може дати відповідь про наявність психологічної травми, а також те, чи може даний злочин бути вчинений під впливом саме психологічної травми. Водночас говоримо про те, що, наприклад, до особливо тяжких злочинів це не може бути застосованим. Тобто, маємо критерії визначеності.
Водночас пропрацювавши цю ідею, обговоривши з судовими експертами, розуміємо, що наразі інструментів достатньо, щоб визначати вплив травми на поведінку людини. Разом із тим, психологічна травма не буде індивідуалізовано розглядатися як причина вчення кримінального правопорушення, бо тригером може бути відсутність задоволення певних потреб. Тому, звичайно, говоримо про оцінку потреб людини. І маємо, крім КСППЕ, ще механізм досудової доповіді пробації, яка може надати повну картину про соціально-побутові умови людини. Також є діючий новий інститут фахівця із супроводу ветеранів. Всі ці компоненти можуть бути розглянуті і включені в систему правосуддя, щоб суд бачив не лише вчинене діяння, а що цьому передувало і чому людина взагалі потрапила в конфлікт із законом».