Валерій Боровик. Фото: detector.media
Український оборонно-промисловий сектор втрачає час і можливості на світовому ринку через повільну процедуру погодження експорту озброєння. Водночас західні компанії встигають копіювати технологічні рішення, які українські виробники відпрацювали під час війни. І виходять з ними на міжнародні ринки.
Про це в етері Громадського радіо розповів Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact та учасник бойових дій.
За його словами, держава тривалий час намагалася фактично контролювати експорт українського озброєння. Зокрема інтерцепторів та інших безпілотних систем. Формально заборони на експорт не було, однак через невидачу або затягування ліцензій компанії не могли повноцінно виходити на зовнішні ринки.
«На сьогоднішній день ліцензії, які мали б бути видані на експорт озброєння, видаються дуже повільно, м’яко кажучи. Тому що ті процедури, які прописані в постанові, вони не є досить привабливими і реалізованими для багатьох компаній. І це є фактично стримуючим фактором для постачання купи речей, якими ми могли б завойовувати ринок озброєння у світі», — каже Боровик.
Він зазначив, що українські виробники свого часу намагалися пояснити державі проблеми із запропонованим механізмом. Однак ці консультації, за його словами, не дали необхідного результату.
«Дуже поверхневі були консультації. Навіть коли вони були глибокі обговорення, воно не було сприйнято. Тобто держава віднеслася до виробників, знаєте, як до своєї власності.
Офіційної юридичної заборони експорту не було. Такого документа не було.
Тобто все це було на неофіційних засадах: не видавалися ліцензії, затримувався розгляд. Давалася можливість першим особам держави цим апелювати в перемовинах зі своїми колегами за кордоном. Воно не спрацювало», — пояснив засновник компанії- виробника оборонної продукції «First Contact».
За словами виробника, не спрацювала і логіка, відповідно до якої українські дешевші засоби ураження або перехоплення можна було б умовно обміняти на західні системи. Зокрема ракети для Patriot.
«І багато професіоналів про це говорили, що так воно не працює. Ось ми вам давали мільйони інтерцепторів, наприклад. А ви нам дайте 100–200 ракет Patriot. Це все паралельні процеси, довгі, домовленості, узгодження контрактів і так далі, і воно не працює бартером. Професіонали про це говорили. Непрофесіонали хотіли це зробити», — наголосив Боровик.
Він вважає, що затягування із запуском механізму експорту коштувало українським виробникам щонайменше кількох місяців. За які конкуренти на Заході отримали перевагу.
«Це відтягнуло сам механізм запуску процесу відкриття експорту на рік, я б сказав навіть, нехай на пів року. За ці пів року західні компанії копіювали рішення, які в нас є. Які ми відпрацювали своєю кров’ю, втратою своїх товаришів на нашому полі бою. Або відпрацювали на нашому полі бою західні компанії свої технології. Потім завоювали ринок, де вони не були обмежені в тому, щоб експортувати чи ні. Отримували дуже швидко дозволи від своїх урядів.
Ми впустили цей шанс. І зараз наслідок цього — ви подивіться: контракти разові з нашими компаніями. І досить серйозні контракти, об’ємні і потужні, із західними компаніями по подібних технологіях», — додав Валерій Боровик.
Він пояснив, що навіть за наявності іноземного замовника компанія може зіткнутися з блокуванням експорту. Якщо Міністерство оборони заявить про потенційний інтерес до її продукції.
«Питання в тому, що існує в Міністерстві оборони можливість, не можливість, а право замовити продукцію, яку виробляє компанія для потреб фронту.
І це зрозуміло, всі ми починали свою роботу для того, щоб захистити країну і продовжуємо її кожен день. Але, наприклад, сьогодні компанія починає — немає такої заявки в Міністерстві оборони. Немає в державі, наприклад, бюджету, щоб профінансувати цю продукцію. Або Збройні сили України не потребують цю продукцію. Вони там класні характеристики, але, наприклад, для іншого типу війни. Іншого типу захисту кордонів від наркотрафіку і так далі. В Україні це зараз не потрібно, а іншим країнам може бути потрібно, де немає такої інтенсивності бойових дій», — каже Боровик.
У такій ситуації компанія може вже погоджувати контракт із закордонним партнером. Але процес здатна зупинити навіть внутрішня зацікавленість Міноборони без чітких зобов’язань держави щодо закупівлі.
«Тоді компанія починає процес узгодження контракту, постачання і так далі із західним чи східним партнером, з компаніями, яким вона буде постачати цю продукцію. І в цей час Міноборони, наприклад, пише: а можливо, в нас є гроші чи немає, але, можливо, нам це цікаво. Це буде підставою для того, щоб зупинити весь процес експорту.
Тобто в Міноборони є гроші чи немає — це не залежить від очільника Міноборони. Це не залежить від заступників і так далі, це може залежати від департаменту, який написав. І все. Оцього буде достатньо для того, щоб процес зупинився.
І це не прописано детально, яким чином Міноборони має прогарантувати закупку, в який період, в яких обсягах і так далі. Навіть оцього листа, що нам може бути цікаво, зупинить все», — наголосив експерт.
Окремою проблемою експерт називає фінансове навантаження на виробника. За його словами, необхідність сплачувати значні кошти ще до отримання дозволу на експорт може зробити українську продукцію неконкурентною.
«Компанія може бути без контракту із західним, наприклад, споживачем, з мінусом 20%. Тому що потрібно на готову продукцію заплатити попередньо до розгляду заявки твоєї 20%, а на комплектуючі 30%, з мінусом цього у своєму бюджеті і, можливо, без потенційного контракту з Міноборони. Бо в Міноборони просто не буде грошей, або в Міноборони завтра це буде не потрібно», — пояснив він.
Водночас Боровик наголосив, що для оборонного виробництва маржинальність не означає автоматично надприбутки. Оскільки компанії мають покривати значну кількість операційних витрат.
«Компаніям, наприклад, різного сектору 20% додати до ціни в деяких позиціях — це значить випасти з ринку. Тобто 20% додай до ціни, віддай державі, ще додай якийсь прибуток свій, і вже в тебе умовно, кажуть, 30–40%.
Той, хто причетний до випуску, наприклад, навіть гаджетів або будь-якої промислової продукції, розуміє, що потрібна націнка, щоб була не менше 25%, а на експорт це 50%. Тому що на кожному етапі є затрати, є багато речей, які потрібно тобі окупити, свою оренду і так далі.
Тобто це реальність ринку, це не те, що хтось заробляє 50%. Ні, в кінці кінців тобі, дай Боже, щоб було 20% чи 25%, як обіцяє держава на внутрішньому ринку», — пояснив експерт.
На його думку, сукупність таких факторів зменшує привабливість українського оборонного експорту. Через що Україна ризикує втратити міжнародні ринки, які буде складно повернути.
«Оці моменти, які я сказав вище, плюс інші речі, які наші колеги зазначили, вони, скажімо так, не те, що нівелюють. Але вони применшують привабливість цього напрямку для українських компаній. А відповідно це не доходить у бюджет, відповідно це втрата ринку, яку потім дуже важко, скоріш за все, навіть не завоюєш», — каже засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact.
Водночас оцінити точний обсяг потенційних втрат українського оборонного експорту, за словами Боровика, наразі неможливо.
Він вважає, що після зміни керівництва Міністерства оборони ключовим питанням стане не лише особа міністра. А й команда, яка відповідатиме за реформування системи експорту.
«Прийшов новий міністр, я його трохи знаю, до нього претензій — чи корупційних, чи якихось тенденційних — як мінімум не було. Маю надію, що не буде. Питання в тому, яка команда буде цим займатися і наскільки міністр буде впливати на цю команду, щоб трансформацію цього напрямку провести тісно. Оце дуже важливо», — наголосив засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact.
На його думку, для вдосконалення процедури потрібно провести широкі консультації з українськими виробниками — як великими, так і невеликими — та на основі їхніх пропозицій змінити чинні правила.
«Для цього потрібно зібрати виробників, великих, невеликих. Зібрати основних ньюсмейкерів і не тільки тих, які пролобіювали близьких до влади. А різних виробників, в яких є потенціал до експорту. І послухати їх, записати це все. І спробувати, можливо, не все, але головне, на чому зійдуться виробники і влада, інтегрувати у зміни до постанови №875», — пояснив він.
Боровик наголошує, що правила мають бути однаковими для всіх виробників, а держава повинна створити умови для конкуренції української зброї на світовому ринку.
«Якщо ми дійсно хочемо не просто контролювати корупційно тих, кому дається, а кому не дається. Якщо ми хочемо чесно дати всім однакові правила гри і, відповідно, доступ до ринку — великого, західного, східного і так далі, який принесе прибуток державі.
Тобто якщо держава і перші особи відійдуть від тенденції: я хочу все контролювати, всюди рулити і з усього отримувати кошти. Можливо, цього нема чи є. Я просто кажу, що потрібно чиновникам від цього відходити. Якщо вони відійдуть від цього, то тоді є шанс нам стати серйозним гравцем в експорті озброєння. По-іншому ми просто втратимо час», — підсумував Боровик.