«Бойовий медик працює як ППО»: лейтенантка розповіла, що змінилося в евакуації поранених військових

Евакуація поранених військових зараз виглядає не так, як на початку повномасштабної війни. Усе — через дрони. Проте вона все одно відбувається. Але як?

Про це в етері Громадського радіо розповіла начальниця медичного пункту батальйону безпілотних систем Black Raven, старша лейтенантка Ольга Руденко.

Насамперед, каже вона, медики намагаються мінімізувати кількість етапів евакуації пораненого з позиції на стабілізаційний пункт. Коли надходить запит на евакуацію, то виїжджає екіпаж, який надає пораненому допомогу на місці й доправляє безпосередньо на стабпункт.

Існує так звана «золота година», за яку пораненого потрібно якнайшвидше доставити до медиків. Ольга Руденко розповідає: в нинішніх умовах важко вкластися в такий час, але це все ще реально.

«Реально, коли ми знаємо маршрут, постійно його пропрацьовуємо. Коли є запит на евакуацію — в небо підіймаються «очі» (йдеться про розвідувальні дрони). Ми також проходимо маршрути «Мавіками», супроводжуємо екіпажі, вмикаємо РЕБи. Ми можемо вкластись навіть у 10-15 хвилин», — сказала військовослужбовиця.

Чому ускладнюється евакуація поранених

Зі слів Ольги Руденко, евакуацію поранених військових ускладнюють дрони. Вона розповідає: коли противник знає, що є поранений і буде евакуація, то в це місце починає летіти все. Але особливо велика проблема — дрони.

Для протидії ворожим дронам на маршруті максимально вмикаються всі засоби радіоелектронної боротьби. На виклик виїжджає лише евакуаційний екіпаж, який складається з водія й бойового медика. Військовослужбовиця пояснює: на одного пораненого — один бойовий медик. Військових, які б прикривали екіпаж, не беруть, адже додатковий ризик отримати більшу кількість поранених.

«Бойовий медик на весь час евакуації ще бере на себе функцію ППО. Він їде з рушницею й контролює небо, поки водій дивиться на землю, щоб не наїхати на щось заміноване», — розповіла Ольга Руденко.

Якщо ж автомобіль не може під’їхати до місця, де перебуває поранений воїн, то в такому разі використовують або квадроцикл, або наземний роботизований комплекс (НРК). Останніх, за словами старшої лейтенантки, дуже не вистачає, тому військові мають у них гостру потребу.

Вона також розповіла, що перед виїздом на виклик екіпаж чекає відповідної команди від пункту управління. Утім, коли йдеться про важкого пораненого, то екіпаж виїжджає без відповідного дозволу — на власний ризик.

Про помилки під час надання першої допомоги на позиції

Ольга Руденко також розповіла й про те, якої помилки найчастіше припускаються побратими пораненого, коли надають йому допомогу до приїзду евакуаційного екіпажу. Йдеться про послаблення турнікета.

Військовослужбовиця пояснює: коли турнікет правильно накладений, то поранений відчуває сильний біль. Через це поранений кричить і просить його зняти. І коли побратиму стає шкода і він бачить, що кров вже зупинилася, то послаблює турнікет.

«Для нас це зазвичай є великою проблемою у вигляді наслідків, які ми потім маємо. Поки екіпаж їде, в цей час дуже важливо тримати турнікет», — наголосила Ольга Руденко.

Вона пояснила, що послаблення турнікета може загрожувати активною кровотечею і, як наслідок, критичною крововтратою. Утім, є також віддалені наслідки — пошкодження судин або нервів.