Аграрії, врожай/Ілюстративне фото з відкритих джерел
Російські удари по портовій інфраструктурі України та суднах, призвели до суттєвого скорочення експорту аграрної продукції. Якщо раніше Україна в середньому експортувала близько 5,5 млн тонн продукції на місяць, то у вересні цей показник становив 2,4 млн тонн.
Про це в етері Громадського радіо розповів генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олег Хоменко.
За його словами, ситуація загострилася із серпня 2026 року, коли Росія активізувала удари не лише по портовій інфраструктурі. А й по суднах, які прибували до українських портів для завантаження. У серпні та вересні це вже позначилося на можливостях України експортувати аграрну продукцію.
«Для агровиробника це насамперед втрата ліквідності, фінансових ресурсів і можливості експортувати продукцію через обмежені канали пропуску. Відповідно, він не отримує валютної виручки, яка потрібна для закупівлі добрив і насіння. Оплати за користування земельними ділянками та забезпечення виплат працівникам», — пояснив Олег Хоменко.
Він наголосив, що нинішні обсяги експорту майже вдвічі нижчі за ті, які Україна мала до посилення російських атак. За оцінкою асоціації, навіть за сприятливих умов можливості збільшення експорту через наявні альтернативні маршрути залишаються обмеженими.
Окрім того, проблеми з вивезенням аграрної продукції впливають не лише на виробників, а й на державні фінанси. Через скорочення експорту Україна недоотримує податки та валютну виручку, що позначається на фінансових потоках держави. Й може створювати додаткові ризики для курсу національної валюти.
«Звичайно, це недоотримання податків, проблема з фінансовими потоками і недоотримання валютної виручки. Яка суттєво впливає як на курс національної валюти, так і на інші фінансові процеси в державі. Першим тривожним сигналом стає питання повернення ПДВ при експорті продукції. Адже виникають проблеми з можливістю держави повертати цей податок і покривати відповідні витрати», — зазначив генеральний директор УКАБ.
За словами Хоменка, наслідки можуть вийти далеко за межі України. Світовий ринок, за розрахунками асоціації, ризикує недоотримати близько 25 млн тонн української продукції. Особливо вразливими можуть стати країни Африки, де вже існують проблеми з продовольчим забезпеченням.
«Це велика проблема, особливо для країн африканського континенту, де і так є труднощі із продовольчим забезпеченням. Наслідки будуть непростими для всіх нас, адже якщо в африканських країнах виникне голод, це може спричинити дуже великий потік біженців до Європейського Союзу. Людей, які шукатимуть кращого життя, безпеки та їжі. Тому це справді глобальна проблема, яку, як мені видається, політичні лідери різних країн поки що не усвідомили належним чином», — наголосив Хоменко.
За словами Хоменка, представники аграрного сектору порушували це питання на зустрічах із Міністерством закордонних справ та Президентом України. Інформацію про можливі наслідки для глобальної продовольчої безпеки також передають іноземним партнерам через профільні асоціації. Водночас він вважає, що сподівання на можливе завершення кризи через переговори можуть стримувати ухвалення конкретних рішень.
«Ми декілька разів комунікували з Міністерством закордонних справ, окремо була зустріч із президентом, присвячена цьому питанню. Воно є в порядку денному, про нього постійно говорять і доносять повідомлення щодо ймовірних наслідків. Ми також на рівні профільних асоціацій передаємо цю інформацію за кордон, зокрема наголошуємо на можливих серйозних наслідках для глобальної безпеки. Але потрібно розуміти, що питання дуже чутливе. Коли з’являється інформація про певні переговори, зокрема й та, яку поширює Росія, виникає надія, що ситуація невдовзі завершиться. Через це необхідні заходи можуть відкладатися. На цей момент я не бачу перспектив розв’язання проблеми на міждержавному чи міжнародному рівні. На мою думку, забезпечити необхідні умови можуть лише наші військові — встановивши військовий паритет. Завдавши аналогічних ударів по портовій інфраструктурі агресора та забезпечивши військовий супровід і прикриття суден, які заходять до Одеси й Чорноморська. Як це вже було у 2022–2023 роках», — сказав Олег Хоменко.
Скорочення експорту збіглося з осінньою посівною кампанією, коли господарствам потрібні значні кошти для закупівлі насіння, добрив і проведення польових робіт. Ідеться, зокрема, про посів озимих культур — пшениці та ріпаку.
За словами Хоменка, агровиробники зазвичай використовують кредитне фінансування для осінніх і весняних польових робіт. Проте для отримання нових позик господарствам потрібно розрахуватися за попередніми кредитами, а зробити це складно без продажу зерна та його експорту.
«Фермер опинився в максимально невигідній ситуації, адже навантаження на ліквідність господарства зростає саме тоді, коли необхідно фінансувати осінню посівну кампанію. Для посіву озимих культур — пшениці та ріпаку — потрібні насіння, добрива й кошти на виконання робіт. Фактично зараз фермери не мають доступу до тих фінансових інструментів, які зазвичай допомагають проходити цей період. Підприємцям доводиться максимально заощаджувати енергетичні та фінансові ресурси, щоб із мінімальними втратами дотягнути до кінця року й підготуватися до весняно-польових робіт. Навесні обсяги посіву, витрати та кількість необхідних робіт будуть ще більшими», — пояснив генеральний директор УКАБ.
Він назвав першочерговими завданнями збереження ліквідності аграрних підприємств. Забезпечення можливостей для перекредитування та розширення експорту в межах доступної пропускної спроможності.
Окрему увагу, за його словами, слід приділяти продукції з доданою вартістю. Зокрема олії та продукції птахівництва, експорт яких забезпечує більшу валютну виручку на тонну товару.
Однією з проблем для агровиробників стало подорожчання логістики. Перенаправлення продукції альтернативними маршрутами збільшує витрати. Однак ціни на світовому ринку не зросли настільки, щоб компенсувати додаткові витрати українських виробників.
«Ціна на внутрішньому ринку впала з цілком зрозумілих причин — через надлишок продукції. Водночас ціна на світовому ринку не піднялася до рівня, який міг би компенсувати агровиробникам додаткові витрати на альтернативні логістичні маршрути. Простої вагонів і залізничні перевезення. Навіть якщо переорієнтувати постачання з Одеси на порт Констанца в Румунії. Потрібно додатково витратити 40–50 євро на тонну. Це вже межа беззбитковості, тому всі додаткові витрати впливають на вартість реалізації продукції. І фермер фактично працює нижче її собівартості», — зазначив Хоменко.
Він пояснив, що для стабільного експорту Україні потрібно вивозити близько 5–5,5 млн тонн продукції на місяць. Натомість у вересні експорт, за наведеними ним даними, становив 2,4 млн тонн.
Навіть за сприятливих умов, зокрема за підвищення рівня води в Дунаї, що дозволить заходити більшій кількості балкерів. Потенційні обсяги експорту альтернативними маршрутами можуть зрости лише до 2,8–2,9 млн тонн.
«У нас абсолютно немає альтернативи роботі глибоководних портів. Модель виробництва побудована так, що найдешевший і найкоротший шлях — це залізницею доправити продукцію до Одеси. А звідти відвантажити її на світові ринки. Альтернативні маршрути не можуть повною мірою забезпечити необхідні обсяги експорту. Ми аналізували ситуацію 2022–2023 років, коли відбувалася блокада. Тоді максимальний показник експорту становив 3,5 млн тонн. Але умови були іншими: у Європі не було таких надлишків зерна. Залізниці працювали переважно на українську продукцію, не було нинішніх обмежень щодо експорту до Польщі та Угорщини. Зараз забезпечується транзит, а європейські країни паралельно перевозять власне збіжжя, що створює додаткові труднощі на прикордонних переходах і з доступом до залізничних маршрутів», — розповів Олег Хоменко.
За словами Хоменка, ризики для аграрного сектору загалом однакові, адже всі виробники залежать від пропускної спроможності експортних маршрутів. Проте великі компанії можуть мати більше можливостей для залучення фінансування завдяки роботі з іноземними інвесторами та банками.
«Спроможність експортувати й доступ до пропускної здатності на кордоні у всіх однакові. Однак великі компанії матимуть більше можливостей забезпечити стійкість. Багато з них торгуються на Варшавській або Лондонській біржах, уже проводили IPO. Тому їм простіше залучати фінансування від іноземних інвесторів та банків. Для малих виробників вихід із цієї ситуації буде дещо складнішим.
Водночас я щиро вірю в стійкість наших фермерів, виробників і переробників. На п’ятому році війни вони вже пройшли через багато випробувань і втрат. Сподіваюся, що й цю чергову кризу аграрний сектор зможе подолати з мінімальними втратами», — сказав генеральний директор УКАБ.
Він також зазначив, що господарства можуть частково адаптуватися до кризи, змінюючи технології внесення добрив. Норми висіву та площі під окремими культурами. Однак такі рішення потрібно ухвалювати обережно, з урахуванням майбутніх витрат на відновлення повноцінного використання земель.
«Головне зараз — зберігати тверезу голову, не робити різких рухів і спланувати стратегію виходу з кризового періоду. Виробники можуть підготуватися до нього, а підтримка держави та банківського сектору допоможе пройти цей складний етап», — підсумував Олег Хоменко.