Розмінування на деокупованій території/Фото: ГУ ДСНС Миколаївської області
В Україні розмінування потребуватиме значних коштів і може тривати понад 20–25 років. Йдеться не лише про безпосереднє очищення територій від мін, а й про подальший моніторинг, рекультивацію та відновлення ґрунтів.
Про це в етері Громадського радіо розповів економіст, доктор соціальної економіки Зіновій Свереда.
«Насправді це надзвичайно дороговартісний процес, тому що розмінування — це є лише перший етап, а це включає кілька етапів. Від розмінування, моніторингу та рекультивації, відновлення саме якості ґрунтів, тому що міни вони надзвичайно забруднюють ґрунти. І якщо взяти ось ці видані кошти, 2 мільярди коштів на 2026 рік, треба зауважити, що фактично рік вже закінчується, і дані кошти фактично не будуть використані.
У нас заміновано близько 40 мільйонів гектарів, і експерти, зокрема, попереджують, що розмінування буде тривати більше 20–25 років. Якщо взяти досвід Югославії, де була війна набагато менша, то в них ще багато територій до кінця і не рекультивовано. А досвід Другої світової війни показує, що міни і бомби знаходяться до сих пір.
Тому це буде коливатися, дуже важко встановити саме дані зони, з чого починати, тому що поки йде війна, часто ворог знищує всю техніку, яка застосовується для розмінування. Це коштує десятки тисяч доларів, наприклад, на один квадратний кілометр. Це залежить від ступеня небезпеки того чи іншого гектара», — каже економіст.
Повноцінне розмінування українських територій значно ускладнюється через триваючу війну. Російські війська можуть повторно мінувати вже очищені території або знищувати техніку, яка використовується саперами
«Так, це все залежить від рівня небезпеки, тому що, як ми бачимо, є протипіхотні міни, протитанкові. Крім того, є залишені авіабомби чи інші, що не вибухнули.
Тому, якщо говорити про ціну, вона буде коливатися від рівня небезпеки та стану ґрунту. Для багатьох фермерів вони знаходять шляхи самостійно розпочинати, проте це є досить небезпечно, тому що до будь-якої справи є необхідні рецензовані фахівці. Чимало іноземних партнерів бажає взяти участь у розмінуванні, проте ефективне розмінування буде лише після закінчення воєнних дій», — наголосив доктор соціальної економіки.
Він додав, що Україні необхідна системна програма розмінування, однак значну частину коштів у нинішніх умовах варто спрямовувати на оборону.
«Я би все ж таки будь-які кошти зараз подав для армії, для захисту кордонів, для війська, тому що, як ми бачимо, навіть армія має досить великий дефіцит бюджету. Тому ці кошти краще б спрацювали для армії», — підкреслив Зіновій Свереда.
Також економіст повідомив, що держава на сьогодні не має достатньо коштів, і таки програми переважно вони також фінансувалися з боку ООН та міжнародних фондів.
«Нам дуже важливо мати системну програму, краще зупинитися на якості того, що ми вже виробляємо, обробляємо на полях. Тому що я зараз знаходжуся поруч з фермерами на полі, де вони займаються розмінуваннями. Це є досить повільний, досить тривалий процес, тому держава не матиме достатньо коштів для того, щоб покрити це. Необхідно зауважити, що тут йде питання не лише про землі, але і про лісові угіддя, які розмінувати набагато важче», — додав Зіновій Свереда.
Окрім того він заявив, що для фермерів необхідно створити систему фінансової допомоги, яка враховуватиме рівень мінної небезпеки та площу земель, які вони не можуть використовувати.
«Найкраще це розробити систему певного роду фінансової допомоги. Визначити рівень небезпеки замінування, визначити гектари, які вони зараз не використовують для того, щоб вони не втратили саме своєї ефективності.
Тому що всі мають пам’ятати, що фермери дуже сильно спонсорують, допомагають війську — від автомашин, перевезень, фінансової допомоги. Тому що фермери це переважно господарі, патріоти, для яких земля — це не просто товар, це місце, в якому вони живуть, виховують своїх дітей та розвивають свою діяльність.
Тому краще справді поговорити відверто з фермерами, зібрати всі асоціації і спільно розробити програму знизу. Почути фермера, почути його потреби, щоб вони не втратили виробничих можливостей»,— підсумував економіст.