Фото: Facebook / Сергій Гнезділов
Тема самовільного залишення військової частини — СЗЧ — дедалі частіше стає предметом маніпуляцій у російському інформаційному просторі. Водночас за поширенням таких наративів стоять реальні проблеми українського війська. Зокрема питання термінів служби, мобілізації, зловживань та умов проходження служби.
Редакція Громадського радіо провела дослідження наративів про СЗЧ, які поширювали пропагандистські інформаційні ресурси у період із 28 серпня до 11 вересня. У таких публікаціях СЗЧ намагалися представити як «раціональний вибір для виживання». Посилаючись на системні зловживання, примусову мобілізацію та нібито майже неминучу загибель військових на передовій. Таким чином створюється уявлення, що самовільне залишення частини є чи не єдиним способом для українських військовослужбовців зберегти життя.
Окремо в цих повідомленнях акцентують на відсутності чітких термінів демобілізації, корупції та зловживаннях у війську. Урядові заходи для повернення військовослужбовців із СЗЧ називають неефективними. Водночас самі проблеми, на які посилається пропаганда, не можна автоматично оголошувати вигаданими.
Як заявив в етері Громадського радіо військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної бригади Сергій Гнезділов, в Україні однією з ключових причин СЗЧ є відсутність визначених термінів служби та відчуття соціальної несправедливості.
За словами Гнезділова, українське суспільство фактично розділилося на дві групи — людей, які мають бронювання, та тих, хто ризикує бути мобілізованим. І не має розуміння, коли зможе повернутися до цивільного життя.
«У нас суспільство розділилося на два табори. Один табір — це заброньовані «сонечки», які дуже потрібні економіці чи державі. А другий табір — це люди, яких завтра виловлять, які будуть служити до скону. І саме в цьому, в принципі, основне джерело СЗЧ і всіх проблем, які у нас є у війську. І не тільки у війську. Тому що коли ми бачимо небаланс, коли ми бачимо, що є соціальна нерівність безпосередньо в соціумі, то, звісно, всі будуть втікати від цієї несправедливості», — сказав військовослужбовець.
На його думку, через це військо дедалі більше сприймається як інструмент покарання. А не як виконання громадянами визначеного законом обов’язку із захисту держави.
«Мобілізаційний процес у нас — це не про обов’язок захищати країну у встановлені терміни і строки. А це про «спіймали Петю, Васю — і Петя, Вася служить до перемоги». В той час, поки у нас відбуваються всі ті речі, про які широко відомо із засобів медіа», — зазначив Гнезділов.
Військовослужбовець зазначив, що причини СЗЧ можуть бути різними. Це може бути як ситуативний конфлікт у підрозділі, так і накопичена втома після багатьох років служби.
«Це може бути як імпульсивне рішення в момент сварки чи в момент якоїсь проблеми у підрозділі. І безпосередньо накопичена загальна втома, коли людина п’ять років або більше знаходиться у підрозділі і не знаходить собі відповіді на запитання: «А коли я зможу повернутися до цивільного життя?». І це насправді величезна помилка, яку не перший рік вчиняє держава, коли вона не визначає, по-перше, терміни служби. По-друге, не визначає загальної черги з усіх військовозобов’язаних українців, про що говорить стаття 65 Конституції», — пояснив він.
Гнезділов також звернув увагу на різницю у відповідальності за СЗЧ та ухилення від військового обов’язку. На його думку, такий законодавчий перекіс додатково формує відчуття несправедливості.
«Коли держава безпосередньо на початку повномасштабного вторгнення встановила превенцію карати людей, які вчинили СЗЧ, на 6+, 7+ і більше років. У той час у нас люди, які ухиляються від виконання свого обов’язку, отримують якісь смішні штрафи по 15 тисяч гривень. І ще й на Новий рік їм дають знижку, щоб вони заплатили менше. Зрозуміло, що людина адекватна і людина, яка при тямі, вона обере заплатити 15 тисяч гривень штрафу і не потрапляти в систему. Ніж потрапити в систему і потім сидіти незрозуміло яку кількість років», — сказав військовослужбовець.
На його думку, проблема сформувалася ще у 2022 році.
«Це трапилося не сьогодні, це трапилося у 2022 році, коли цей перекіс між людьми, які прийшли захищати країну із тої чи іншої причини, вчинили кримінальне правопорушення. І людьми, які навіть не збиралися виконувати свій обов’язок перед державою. Коли цей законодавчий перекіс був створений безпосередньо законодавцями», — наголосив Гнезділов.
Він оцінює кількість таких випадків приблизно у 400 тисяч. Водночас Гнезділов уточнив, що йдеться про його оцінку, а не офіційну статистику.
«Потім вже, коли прийшли роки, коли випадків СЗЧ у нас стало дуже багато. Ну зараз, після того, як заборонили говорити взагалі про кількість і засекретили цю цифру. Я можу говорити приблизно про 400 тисяч випадків на даний момент. Зрозуміло, що сьогодні держава вдається до якихось інших заходів: акція «Повернись із СЗЧ», акція «Заплати не 30 тисяч гривень штрафу за ухилення, а 15 тисяч». І всякі такі дивні, насправді, якісь любительські штучки, в які грається наш парламент, наша монокоаліція, сподіваючись, що це подіє», — сказав він.
Гнезділов припустив, що на момент засекречення статистики могло йтися про близько 350 тисяч випадків.
«Згідно з тією тенденцією, яка зберігалася всі ці роки, дуже легко дослідити цю цифру. Я думаю, що ніхто зі мною не буде сперечатися, якщо я сьогодні скажу, що коли забороняли безпосередньо статистику. Коли Генпрокуратура сказала, що це державна таємниця, то на той момент 350 тисяч випадків у нас було. З тих часів у нас пройшов майже рік. Тобто я впевнений, що 400 тисяч на сьогодні немає», — зазначив військовослужбовець.
Гнезділов вважає, що посилення покарання не є ефективним способом боротьби із СЗЧ. На його думку, проблема полягає насамперед у тому, як саме держава та суспільство сприймають це правопорушення.
«Сьогодні сама держава не вважає СЗЧ кримінальним злочином. Чому? Тому що вона каже, що якщо ви його вчинили вперше, то це не рахується. Тобто держава сама створила механізм, коли ми будемо карати людей, здавалося б, від семи до 12 років, а потім ця сама держава каже, що ми будемо прощати перші випадки», — пояснив він.
За його словами, через це СЗЧ дедалі менше сприймається як тяжкий злочин.
«І ані суспільство, ані військо більше не сприймає СЗЧ як кримінальний злочин. Це сприймається широко як метод переведення, це сприймається як метод відпочинку. Метод будь-чого, але не тяжкий кримінальний злочин, як до цього ставились, наприклад, у 2020 році. Коли я у війську ще був до повномасштабного вторгнення, чи у 2022 році, коли це не було таким поширеним злочином, як сьогодні. Зараз це топ-номер один злочин, який вчиняють в Україні», — сказав Гнезділов.
Військовослужбовець вважає, що під час розгляду справ про СЗЧ необхідно враховувати обставини, які передували залишенню військової частини.
За словами Гнезділова, держава має одночасно вирішувати питання відповідальності за СЗЧ та ухилення цивільних від військового обов’язку.
«Тобто просто ми будемо карати СЗЧ-шників, бо їх багато, і в той же час ми не будемо взагалі карати цивільних, які ухиляються від свого обов’язку? Що ми будемо робити? Ми будемо, може, сприяти тому, щоб проблема СЗЧ була в принципі вирішена в контексті термінів служби. Тому що сьогодні всі соцопитування кажуть, що 60% населення країни вважають, що причина СЗЧ і причиною, чому у нас люди не йдуть у військо. Це терміни служби, про що я теж казав у 2023 році», — сказав військовослужбовець.
Він закликав державу не ігнорувати проблему.
«Чи ми будемо просто ігнорувати далі цю проблему. Будемо закривати на все очі і чекати, коли позначка цієї кількості злочинів перетне півмільйона?» — поставив питання Гнезділов.
Гнезділов також прокоментував поширення російської пропаганди про українське військо. На його думку, російська пропаганда часто використовує реальні проблеми, перебільшуючи їх.
«Треба ось що зазначити: будь-яка пропаганда, вона бере частину правди і на цій частині правди вона будує якусь теорію, версію. Я не можу сказати, що ці проблеми є абсолютно російською пропагандою, бо ці проблеми дійсно є. Чи є у нас зловживання? Так, є. Ми всі побачили зовсім нещодавно величезний скандал зі Скелею і з тим, що там відбувалося. Чи є ця проблема? Так, є. Що з нею робили всі ці роки? Ніхто не знає. Чому вона взагалі виникла? Хто за це понесе покарання? Відповіді ми наразі не почули», — зазначив він.
За його словами, замовчування системних проблем лише створює додатковий простір для російської пропаганди.
«Тобто дійсно є дуже-дуже багато системних проблем, з якими, на жаль, держава теж не працює. З якими варто було б працювати ще вчора, а сьогодні от ми маємо те, що маємо. Тому говорити, що це абсолютно проросійська пропаганда і жодного з того, що ми чуємо зараз у засобах масової інформації чи в анонімних телеграм-каналах, немає правди — це буде брехнею, якщо я так скажу», — сказав Гнезділов.
Водночас він вважає перебільшеним уявлення, що людина, яка потрапляє до війська, неодмінно загине протягом перших днів.
«Водночас, звісно ж, ми маємо гіперболізоване якесь там уявлення про військо, що тут всі обов’язково помруть на другий день. І що я от служу, наприклад, сьомий рік, що таких людей апріорі на фронті не існує. Хоча це теж не так. Останні там чотири роки я є пілотом і, в принципі, там у мене є багато друзів, знайомих, які теж знаходяться на різних абсолютно посадах бойових, і з ними все добре, вони там не отримали поранень взагалі або отримали легке поранення. Тобто я не можу сказати, що у нас дійсно є повальна проблема з тим, що людина приходить у військо і через два дні гине. Це абсолютно неправда», — наголосив військовослужбовець.
На його думку, боротися з реальними проблемами у війську необхідно незалежно від того, хто саме їх використовує у своїй інформаційній кампанії.
«Чи треба нам боротися з тими проблемами, які ви озвучували, які озвучує російська пропаганда? Абсолютно вірно. Треба з цим боротися, треба щось з цим робити. Що з цим робити в моменті, коли ми бачимо купу антикорупційних скандалів. Коли ми бачимо тотальне ігнорування потреб війська, про що нещодавно знову писали в медіа? Я не знаю, в мене немає відповіді на це запитання», — сказав Гнезділов.
Він підсумував, що російська пропаганда не обов’язково вигадує проблеми, а часто суттєво їх перебільшує.
«Гіперболізує, як і будь-яка пропаганда. Бере реальну проблему і накручує її на 120%», — резюмував військовослужбовець.