Українські біженці на роботі в Німеччині / Фото: ілюстративне / «Главком»
Російська пропаганда активно намагається розсварити українців, котрі залишилися в Україні з українцями, які виїхали за кордон. За останній рік ці спроби не мали успіху, проте це питання все ж залишається легкою лінією розколу.
Про це заявив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антон Грушецький в етері Громадського радіо.
Торік КМІС оприлюднив результати дослідження, яке показало: ставлення українців, що залишилися в Україні до співгромадян, які виїхали за кордон, залишалося загалом толерантним. 47% опитаних були готові допустити їх до свого найближчого соціального кола. Цьогоріч КМІС також проводив таке дослідження, його результатів ще не публікували. Але Антон Грушецький зазначив, що ситуація загалом не змінилася. 49% опитаних сказали, що готові допустити українських біженців до свого соціального кола. Ще 40% бачать їх як жителів України. Також він зазначив, що ставлення до внутрішніх переселенців помітно краще, ніж до тих, котрі виїхали за кордон. А, отже, це питання залишається легкою лінією розколу.
«Погіршення ми не бачимо. Але це все одно є такою легкою лінією розколу, тому що ставлення до біженців, які перебувають за кордоном, помітно гірше ніж до переселенців, які залишилися в Україні. І будь-які такі легкі розломи наш ворог, або деякі внутрішні суб’єкти можуть використовувати для мобілізації людей на свою підтримку або проти чогось, особливо, якщо відчуватимуть наближення виборів, коли треба емоційно заряджати своїх прихильників», — сказав виконавчий директор КМІС.
Антон Грушецький пояснює: по-перше, багато українців самі були за кордоном, але потім повернулись. По-друге, багато з них мають у своєму оточенні біженців. Це дозволяє сприймати їх не абстрактно, а натомість розуміти, хто ці люди. По-третє, на думку соціолога, багато хто усвідомив, що дії російської пропаганди спрямовані на розкол.
Зазначимо, що основний прийом російської пропаганди полягає не у вигадках, а у значному перебільшенні реальних ситуацій. Антон Грушецький каже: історії з негідною поведінкою українських біженців мають «певний відгук», тому ситуацію треба відстежувати, щоб вона не стала загрозливою.
Росіяни можуть вигадувати різні наративи, які стосуються українців за кордоном, але один з них залишається незмінним. Пропаганда називає їх утриманцями, які користуються допомогою й не хочуть повертатися. То чому цей наратив такий живучий?
Виконавчий директор КМІС пояснює: цей наратив живе довго, бо стосується рівня життя.
«Тобто поки ми страждаємо тут, вони живуть там своє краще життя, а для високих доходів їм навіть не треба сильно працювати. Завдяки цьому наративу створюється відчуття соціального розшарування й несправедливості. Зараз українці говорять про корупцію. І насамперед це проблема справедливості й соціального розшарування. Мовляв, ми готові нести тягар війни, але чомусь хтось має жити краще життя нашим коштом?» — провів аналогію соціолог.
Він пояснив, що наратив про українських біженців як про утриманців також працює на жителів західних країн.
«Умовний поляк чи німець може ставити те саме запитання. І ми бачимо результати виборів ультраправої AfD у деяких землях Німеччини як наслідок реакції на біженців, зокрема і з України. Тому цей наратив універсальний, він працює скрізь», — сказав виконавчий директор КМІС.
Водночас моніторинг Громадського радіо виявив ще один наратив: пропаганда закликає українців виїжджати, лякаючи новими заборонами на виїзд або іншими проблемами. Антон Грушецький каже — це робота зі страхами в умовах невизначеності. Адже саме невизначеність найбільше тисне на психоемоційний стан, чим користуються росіяни..