Аналітикиня пояснила, як російська пропаганда створює наративи, що збурюють українське суспільство

Редакція Громадського радіо дослідила, як саме останнім часом російська пропаганда продовжує «підживлювати» тему СЗЧ. Ми промоніторили соцмережі, а саме проросійські джерела, у період травень-червень, та побачили, що масштаб випадків самовільного залишення частини зображувався як «інституційний крах», а акаунти чи канали, які створюють дописи із подібними наративами, просували кілька взаємопідсилюючих аргументів: «солдати йдуть у СЗЧ через місяці на передовій без ротацій; дискредитаційна кампанія влади проти тих, хто здійснив СЗЧ (що зображувала їх «злочинцями й відморозками») дала зворотний ефект — цивільне населення продовжує їм допомагати і наймати на роботу»; «реформа мобілізації спрямована на розширення призову, а не вирішення системних скарг» тощо.

На думку аналітикині Інституту масової інформації Олени Голуб, російська пропаганда намагається запускати в український простір саме наративи, що збурюють українське суспільство. І йдеться не про цілковиті вигадки: для створення таких меседжів вони використовують інший прийом.

Про це вона розповіла в етері Громадського радіо.

За її словами, російські пропагандисти створюють для українського простору наративи шляхом перебільшення (гіперболізації) тієї чи іншої ситуації. Іншими словами: вони беруть за основу реальну ситуацію й гіперболізують її, поширюючи такі наративи через канали та сторінки в соцмережах, які мають проросійське спрямування.

Вона навела приклад, як це працює на темі СЗЧ (самовільного залишення частини) і дезертирства:

«Ніхто ж не буде спростовувати, що в нашій армії є певні труднощі, пов’язані з дезертирством чи СЗЧ. Тому російська пропаганда бере цей меседж і гіперболізує його шляхом залучення експертів, великої кількості новин чи навіть заяв найвищих політиків та чиновників Російської Федерації. Адже про дезертирство в українській армії нещодавно навіть говорив сам Путін. Він сказав, що це одна з головних проблем в українській армії», — сказала Олена Голуб.

Аналітикиня наголосила: певні труднощі є. Але російська пропаганда їх гіперболізує й передає в українське суспільство. І саме такі наративи найбільше орієнтовані на українське суспільство — як на військових, так і цивільних у тилу.

Також вона зазначила, що російський наратив про СЗЧ є багатовекторним, адже він спрямований не лише на українське суспільство, але й на російську та міжнародну аудиторію.

Як працюють російські наративи про СЗЧ, дезертирство і ТЦК на різні аудиторії

Аналітикиня Інституту масової інформації каже:

• Якщо ці наративи орієнтовані на українське суспільство, то їхня мета — посіяти розбрат у лавах ЗСУ. Сказати, що одні дезертують, втікають, а інші не втікають; інші воюють понад чотири роки, є проблеми з ротацією. Також це посилює недовіру до українського військового керівництва, яке не може забезпечити більш-менш комфортну службу. Це також впливає на українське суспільство: посилюється недовіра до ЗСУ, коли їх показують з такого боку.
• Якщо говорити про міжнародну аудиторію, то мета цих наративів — послабити допомогу Україні. Адже навіщо допомагати армії, в якої є певні системні проблеми?
• Якщо ж говорити про російську аудиторію, то такі наративи передусім спрямовані на покращення мобілізаційних ресурсів у Росії. Тому що якщо зображати армію противника з певними системними проблемами, то суспільство стане мобілізованішим до протидії й безпосередньо до війни. Легше воювати з наративом про проблеми в армії противника. Також це певний наратив про неминучість російської перемоги. Такі наративи були дуже різними, але сюди він теж вписується.Якщо в армії є проблеми з мобілізацією й дезертирством, то легше просувати наратив про те, що таку армію легше перемогти.

Вона наголосила: такі наративи значно складніше розпізнати та спростувати, а ніж цілковиту брехню.

«До будь-якої інформації треба ставитися критично. Інформацію потрібно перевіряти. Оцінювати джерела цієї інформації. Орієнтуватися лише на інформацію з соцмереж в сучасний період інформаційних війн, пропаганди й маніпуляцій — це дуже неправильне рішення», — наголосила аналітикиня Інституту масової інформації.

Вона додала: для оцінки джерел та критичного мислення потрібно орієнтуватись на традиційні медіа, адже вони працюють за певними стандартами. Вони вказують джерела інформації. Читачі можуть перевірити ці джерела й оцінити їх.