Михайло Драпатий/Фото: Михайло Драпатий / фейсбук
За дослідженням редакції Громадського радіо, у соцмережах поширюють дописи про головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. У них його бачення розвитку війська на найближчі десятиліття намагаються представити як доказ того, що війна триватиме ще 30 років. Водночас автори таких повідомлень ставлять під сумнів реальні повноваження Драпатого. Стверджують про обмеження його впливу з боку президента Володимира Зеленського та Генерального штабу, а кадрові зміни в Генштабі трактують як боротьбу за владу, а не як реформу.
Окремі дописи також використовують згадки про довгострокове планування війська, щоб просувати тезу про нібито відсутність в України стратегії миру та намір продовжувати війну без визначеного завершення.
Водночас військовий оглядач Василь Пехньо вважає публічну появу документів із баченням розвитку ЗСУ позитивним сигналом. Оскільки вони демонструють наявність стратегічного планування, а не свідчать про намір вести війну протягом визначеного 30-річного терміну.
Військовий оглядач Василь Пехньо вважає позитивним те, що головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий публічно демонструє власне бачення розвитку війська. За його словами, документи з принципами лідерства та баченням розвитку ЗСУ важливі не лише як програмні документи. А й як спосіб пояснити цивільному суспільству, що українська армія має стратегію розвитку.
Про це він розповів в етері Громадського радіо.
«Насправді з тих даних, які вже опубліковані в «Українській правді», багато чого з візій головнокомандувача було оприлюднено не так давно в документі. За авторства самого головнокомандувача та його команди. Це така програмна візія, концепція, вимоги та завдання, які головнокомандувач ставить перед собою. І перед командирами на різних ланках. Документ «Принципи лідерства», якщо мені не зраджує пам’ять, з’явився близько місяця тому. І це, зрештою, дуже хороша історія, що в нас є головнокомандувач, який демонструє певну власну візію», — зазначив Василь Пехньо.
Водночас оглядач застерігає від надмірної уваги до таких документів. За його словами, значна частина подібних положень існує у закритих або напівзакритих документах оборонного планування, просто раніше вони були невідомі широкій публіці.
«Я спілкувався з низкою військових, зокрема з відставними військовими, і вони кажуть, що не треба перебільшувати значення подібних документів. У різноманітних закритих або напіввідкритих документах оборонного плану, у яких ідеться про плани війни та різні концепції, такі речі загалом прописані. Вони просто невідомі публіці», — пояснив військовий оглядач.
Пехньо вважає, що оприлюднення частини інформації про бачення розвитку ЗСУ є також важливим елементом медійної стратегії. На його думку, цивільне населення має розуміти, що держава і військо не просто реагують на події, а мають довгострокові плани.
«Те, що ми зараз спостерігаємо, — це непогана медійна стратегія. Я як журналіст і медійник дуже позитивно ставлюся до такого висвітлення інформації, до підсвічування її перед цивільним населенням. Коли відбувається щось, а люди думають, що країна просто пливе за течією, це ненормально. Будь-яка розумна людина прекрасно усвідомлює, що тягнути таку складну війну, яку ми нині переживаємо. Без реалістичного плану, візії або певних стратегій, прописаних на рівні керівних документів, просто нереально», — наголосив він.
За словами оглядача, публічна комунікація військових може впливати і на ставлення суспільства до служби. Як приклад він навів роботу Третього армійського корпусу, який розповідає про використання сучасних технологій на фронті.
«Якби Третій армійський корпус про це не розповідав або розповідав непрофесійно, то, напевно, про це ніхто б не знав. Люди не знали б, що в нас зараз, наприклад, системи середньої дальності спроможні працювати на 400 кілометрів у тил противника і вибивати його тилове забезпечення. Вони не знали б, що наземні роботизовані комплекси з роботизованими турелями можуть доставлятися в тил противника за допомогою дронів. Що дрони використовуються замість людей-саперів, які раніше мали йти ногами та розміновувати поля перед наступом. Це важливий елемент відновлення довіри до того, що в українській армії справді дбають про використання технологій для захисту життя і здоров’я військовослужбовців», — сказав Пехньо.
Окремим викликом для ЗСУ оглядач називає збереження військових кадрів. На його думку, заміна командирів після приходу нового керівництва не має автоматично означати втрату державою підготовлених фахівців.
«Уявіть, хто такий військовий. Це людина, в яку держава вкладала гроші: у його навчання, у його професійне зростання, в одяг, харчування. Це людина на службі держави. І коли з кожним новим головнокомандувачем або командиром на різному рівні просто прибираються попередники. Тому що вони вважаються нелояльними, непотрібними або неправильно навченими, такого не має бути. Держава таким чином втрачає свої навчені кадри», — зазначив військовий оглядач.
Він наголосив, що Україні потрібна довгострокова система підготовки та збереження офіцерського корпусу.
«Якщо в нас буде правильна візія розвитку і підготовки офіцерів на майбутнє десятиліття, то цей актив так само має зберігатися. І історія з пониженням, відправленням у відставку чи батальйони резерву командирів на різних рівнях щоразу, як приходить новий командир, по-хорошому має припинитися. Ось це і є певна стратегія, певний план: як ми воюємо, як розвиваємо потенціали. Тому що зараз дуже багато чого впиратиметься саме в системи», — сказав Пехньо.
За його оцінкою, у подальшій війні визначальним стане не окрема технологія, а здатність держави вибудувати систему, яка дозволить ефективно використовувати технологічні переваги.
«У війні з Росією буде вирішувати система. Чия система — наша чи їхня — буде важливішою. Технологічні здобутки, звісно, розвиваються, але навряд чи вони самі по собі дадуть якийсь значний прорив на фронті. Питання в тому, як кожна зі сторін системно буде підводити ці технологічні здобутки до єдиного знаменника і хто у вигляді людей, цього людського капіталу, буде ними управляти. Хто зможе побудувати ці системи — ось на який етап зараз виходить війна», — пояснив військовий оглядач.
Пехньо також наголосив на необхідності швидкої адаптації ЗСУ до змін на полі бою. Він вважає, що саме здатність адаптуватися може бути однією з ключових ознак бачення Драпатого та його команди.
«Очевидно, що в нас є заскорублі системи, неадаптивні. Вони не зможуть виживати в нинішній війні. Ми прекрасно бачимо, які ризики розкриває блок НАТО, коли він не адаптується до умов сучасної війни. Наші підрозділи БПЛА їздили на спільні навчання з НАТО і перемагали в цих уявних боях. Це ж саме, в іншому форматі, можуть зробити і росіяни. Неадаптивна система вважає, що вона зможе уникнути формату такої війни, яку ми сьогодні спостерігаємо в Україні», — сказав він.
За словами оглядача, Україна має швидше передавати рішення, які виникають на рівні окремих підрозділів, на рівень державної системи.
«Ми однозначно маємо швидше реагувати на загрози і швидше доносити інформацію з низових рівнів. Тому що саме на низах народжуються найбільш потрібні та своєчасні технологічні рішення. Їх потрібно масштабувати на рівні держави, якщо такі виклики з’являються. Але правильно відчути цей сигнал — це і є адаптивність. І це також відповідальність командирів на місцях, щоб вони давали рух здоровим і правильним ідеям», — наголосив Пехньо.
Одним із принципів, який, за його словами, варто впроваджувати у війську, є надання командирам більшої відповідальності за спосіб виконання поставленого завдання.
«Грубо кажучи, це натівський принцип: не кажи, як зробити, а кажи, що зробити. Коли командиру не диктують кожен конкретний крок, а визначають завдання і залишають відповідальність за те, як саме його виконати. Це створює зовсім інший рівень відповідальності. Кожен на своєму рівні відповідає за те, що він робить. Те саме має бути і з військовими командирами», — пояснив військовий оглядач.
На його думку, Україні потрібен окремий механізм, який дозволив би прогнозувати майбутні технологічні зміни у війні та завчасно готуватися до них.
«У моїй екосистемі розумінь я вважаю, що для нас дуже необхідний орган — назвімо його технологічною ставкою або органом технологічного прогнозування. Це мають бути найсвітліші уми нашої країни, які опрацьовуватимуть інформацію від розвідки про те, що робить противник. Як він рухається в технологічному прогресі, у якому напрямку рухаємося ми і як нам досягати переваги, щоб бути на крок або два попереду ворога», — зазначив Пехньо.
Він вважає, що таке прогнозування дозволило б Україні завчасно готуватися до нових форматів війни, а не лише реагувати на вже наявні загрози.
«Таке технологічне прогнозування справді можна окреслити як окремий орган, який здійснював би це планування. Тоді ми не опинялися б у ситуаціях, коли, наприклад, реактивні «шахеди» застають нас зненацька», — сказав він.
Оглядач прогнозує, що одним із наступних доменів війни може стати підземний простір.
«Я сьогодні вже можу прогнозувати: наступний домен війни, про який говорять наші військові, — це буде підземний. Автоматизація процесів землерийних робіт, така собі «в’єтнамізація» війни — це буде наступний блок, наступний простір, де відбуватиметься війна з росіянами», — зазначив Пехньо.
За його словами, розвиток такого напряму вже можна побачити у діях українських та російських військових.
«Воювати на суші стає надто небезпечно як для нас, так і для росіян. Саме тому ми говоримо про роботизовані технології, які мають заміщати піхотинця або людину на полі бою в найбільш небезпечних ситуаціях. Цілком імовірно припустити, що росіяни, для яких ресурс особового складу є значною перевагою, на наступному етапі війни намагатимуться залазити під землю. І вже зараз про це багато може розповісти корпус «Хартія», який не перший рік воює з росіянами у трубах у районі Куп’янська. Українські підрозділи також намагаються впроваджувати підземні тунелі для евакуації та логістики. Те саме роблять і росіяни», — сказав він.
Пехньо вважає, що саме той, хто першим правильно спрогнозує майбутні зміни та спрямує під них розвиток оборонно-промислового комплексу, отримає перевагу.
Військовий оглядач наголосив, що стратегічне планування на десятиліття має стосуватися не лише безпосередньо війська. На його думку, воно охоплює освіту, підготовку населення, економіку, містобудування та навіть масовий спорт.
«Коли ми говоримо про освіту і навчання, це питання певного суспільного договору. Які навички виживання, потенційного опору і спротиву, аж до безпосередньо збройного спротиву, отримуватимуть діти, які сьогодні йдуть до школи. Це перспектива на 20, 25, 30 років, якою ми формуємо потенційний мобілізаційний потенціал. Це вже питання не лише військової сфери», — зазначив Пехньо.
Він навів як приклад Ізраїль, де, за його словами, масовий спорт має також компонент підготовки населення до потенційного відбиття загроз.
«Навіть спорт виходить за межі суто військової сфери. Масовий спорт зазвичай виконує дві основні функції: превентивне бажання бути здоровим і функцію престижу. Коли про країну говорять через досягнення її спортсменів. Але в контексті оборони є ізраїльська модель спорту, яка виконує ще й завдання фізичної підготовки людей до потенційного відбиття загроз. Що ми робимо з масовим спортом і як розвиваємо навички людей, щоб вони за потреби могли стати до війська зі зброєю в руках, — це дуже складне питання», — сказав він.
Говорячи про російську реакцію на зміни в українському війську, Пехньо звернув увагу на інформаційні атаки та спроби створювати конфлікти всередині України.
«Усе, про що там ідеться, — це питання нагнітання конфліктів, пошуку проблем, створення негативу. І, можливо, це банально звучить, але це чергові спроби удару по тому, що насправді було нездоланним для росіян від початку повномасштабного вторгнення і загалом війни. Це нематеріальний, але дуже важливий вимір — вимір єдності», — наголосив оглядач.
За його словами, нині на фронті спостерігається відносна стабілізація, тоді як Росія паралельно посилює інформаційний тиск на українське суспільство.
«Якщо аналізувати ситуацію на фронті, то нещодавно командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол сказав, що ситуація з українського боку близька до стабільної. Ми бачимо багато ділянок, де наші війська або локально контратакують, або суттєво загальмували динаміку просування противника. Або готуються до очікуваних наступів із броньованою технікою. Загалом ситуація доволі стабільна», — сказав Пехньо.
Водночас, за його словами, Росія намагається компенсувати це інформаційним тиском.
«У той час, коли ситуація відносно стабільна на фронті, росіяни починають бити по українських тилових районах. Завдавати ударів по Києву, проводити величезну кількість інформаційно-психологічних спецоперацій, залякувати заявами Путіна, використовувати страшилки про ядерну зброю для Заходу. Зараз дуже гучно поширюється тема київських мостів. Це все далі спроби ударів по ментальній стійкості українського тилу», — вважає військовий оглядач.
Окремо Пехньо прокоментував розвиток російських реактивних безпілотників та можливість посилення української протиповітряної оборони західними літаками.
За його словами, Росія ще не використовує реактивні БПЛА на максимальному рівні, а в перспективі може збільшити їхню кількість та швидкість.
«Росіяни ще навіть у сенсі реактивних дронів не довели до максимуму відсоток їх застосування. Станом на сьогодні він складає близько 40%, а в планах противника — довести його до 80%. Також має бути збільшена швидкість реактивних дронів: зараз це до 600 кілометрів на годину, а росіяни мають амбіції довести її до 800–900 кілометрів на годину», — зазначив Пехньо.
Водночас Україна розвиває власні засоби протидії таким цілям.
«Ми теж розвиваємося. У нас є щонайменше шість українських компаній, які мають результати зі збиття реактивних дронів. Зрозуміло, що дрони-перехоплювачі не стануть єдиною і, можливо, не найголовнішою складовою протидії російським БПЛА. Важливу роль відіграватиме авіація. Додаткові F-16, Mirage, Rafale справді стануть Україні в нагоді, тому що проти реактивної загрози авіація залишається одним із найефективніших засобів», — пояснив військовий оглядач.
Водночас ефект від збільшення кількості літаків залежатиме від того, наскільки швидко розвиватиметься російська загроза.
«Якщо росіяни справді збільшуватимуть дальність, швидкість, навантаження на нашу систему ППО і кількість саме реактивних дронів, це прямо пропорційно збільшуватиме потребу в залученні авіації. Тому ми можемо просто не відчути якісного ефекту від підсилення, якщо противник паралельно масштабуватиме свою загрозу. Але якісний ефект усе одно буде — менше цілей пропускатиметься», — резюмував Пехньо.