Фотографія дає розуміння, що те, що з тобою відбувалося — цінне — Оксана Тисовська

Глибока розмова про мистецтво фотографії, сприйняття себе, зрілість та… селфі.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Оксана Тисовська

Фотографія дає розуміння, що те, що з тобою відбувалося — цінне — Оксана Тисовська
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-4020-21-05-28_tysovska.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-4020-21-05-28_tysovska.mp3
Фотографія дає розуміння, що те, що з тобою відбувалося — цінне — Оксана Тисовська
0:00
/
0:00

Гостя — фотографиня Оксана Тисовська.

Оксана Тисовська: У мого чоловіка батьки дуже любили фотографувати, вони зберегли настільні фотографії з його дитинства. Ці фото класні, плівкові, дуже живі. Коли думаю про це, мені здається, що це не стільки проблема поколінь, скільки проблема сприйняття себе. Як і тоді, так і зараз, є люди, які люблять чи не люблять фотографуватися, бачити себе на фотографіях. Це історія про те, наскільки ми готові змінюватися з цими роками, які ми проживаємо.

Тетяна Трощинська: Серед покоління наших мам я зустрічала багато жінок, яким все не подобається у своїй фотографії. Зі словами: «Я тут не така. Мене не можна показувати». Були історії, коли мої знайомі жінки казали: «Тут все прекрасно, і чоловік, і онук, а мене виріжте, будь ласка, коли будете вкладати цю фотографію в альбом». Оце, напевно, питання ставлення до себе й уявлень про те, що була краса, яку хтось бачив у журналі, яку треба було фіксувати. І звичайні люди, які ходили по вулицях, думали: навіщо ж фіксувати їхні обличчя. Є цей момент?

Оксана Тисовська: Згодна. Це дуже типова ситуація про наших мам. Вони часто взагалі не згодні бачити себе на фото. Вони не фіксували себе, щоденно змінюючись. У них там зафіксована якась весільна фотографія чи фотографія з малими дітьми, а потім — хоп, і вони вже інші.

  • Треба внутрішня трансформація. Усвідомлення того, що те, що з тобою відбувалося — цінне. Так, це відбилося на твоєму обличчі, але це цінність. Насправді це душевна робота з усвідомлення цього всього.

Тетяна Трощинська: Я хочу повернутись до того, як ви починали, до вашого інтересу до фотографії. Як він виник?

Оксана Тисовська: Мені завжди подобалося візуальне мистецтво, але не вистачало інструментарію для того, щоб виражати своє бачення. На останній моїй роботі в мене був дуже класний директор, який сам любив вчитися. Він допомагав тим, хто його оточували. І він мені якось запропонував: «А хочеш піти в фотошколу?». А я завжди любила вчитися. У фотошколі я зрозуміла, що отримую той інструментарій, в якому в мене була внутрішня потреба.

Фотографія — це те, що робить мене щасливою, навіть в кожному дні. Навіть у моменти вигорання або сумнівів.

Про сприйняття себе на фотографії

У моєму досвіді я не зустрічала багато чоловіків, які б хотіли фотографуватися.

Як правило, можливо, це мій суб’єктивний досвід, чоловіки спокійніше ставляться до того, як вони виходять на фотографіях.

Зазвичай до мене приходять люди, які усвідомлюють, що буде в результаті. Для них це цінно. Звісно, бувають випадкові замовлення, вони проходять по дотичній. Тому для мене важливо показувати й на сайті, і в соцмережах саме ті фотографії, які відбивають моє бачення, мої цінності, мої сенси. І це перший фільтр, який відсіює людей, для яких важливо інше.

  • І це насправді окей, якщо для них важливо інше. Наприклад, дуже красива картинка. Просто усі ми різні, і нам усім потрібне різне.

Про моду на сімейні фотосесії

Це один з улюблених видів фотосесії для мене. Для мене важливо розповісти саме про кожну сім’ю. Це означає створити умови й помістити їх в середовище, де вони зможуть відкриватися, взаємодіяти особливим унікальним чином. Тому що кожен з нас дивиться на тих, кого любить, особливо, унікально. Взаємодіє, обіймає, дотикається — абсолютно унікально. І тоді створюється атмосфера, яка передає саме цю сім’ю.

  • Фотографуючи сім’ю, для мене важливо, щоб коли дитина виросте, вона бачила, як батьки її любили.

Важливо, щоб дитина бачила цю сім’ю, бачила, що вона зростала в любові, в турботі. Тому я намагаюся фотографувати навіть тоді, коли дитина впала, плаче, а батьки її втішають.

Про зрілість

Мені здається, що юність майже завжди красива, в юності є сила і така розкіш як «дозволити собі пустоту». Тому що, якщо є пустота, то все одно якось усе згладжується, пробачається. Але коли вона залишається з роками… Пустоту зрілості складніше пояснити.

Тетяна Трощинська: В юності ти цього не дуже розумієш, з роками починаєш розуміти. Але деякі речі догнати доволі важко.

Оксана Тисовська: Але є шанс заповнити це. Ти розумієш, що попереду стільки всього, щоб заповнити це все.

Останні роки ставлення людей до зрілості дуже змінилося. І це так круто. Інформаційний простір раніше був заповнений молодими обличчями, які нав’язували певні стереотипи й штампи. А зараз дуже круто, що ми можемо бути різними, різного віку. І це все про красиво, цікаво та захопливо.

Про селфі

Це може бути й мистецтвом, може бути спамом, як будь-яка інша фотографія: з подорожей, фото їжі тощо. Залежить від людини, яка це робить. Є абсолютно розкішні проєкти, які знімали жінки в ізоляції. Люди робили селфі, щоб показати свій стан, переживання. І це справді мистецькі проєкти свого роду. Є велика частина людей, які роблять фіксацію, фотодоказ своєї події. Якщо для них це цінно, то це також окей.

Щоправда, існує момент викривлення. Коли ми чітко знаємо, який кут має камера нашого телефону, під яким кутом ми себе фотографуємо. А потім нам дуже складно себе приймати не під цим кутом.

  • Прийняття себе, прийняття своїх трансформацій — це душевний труд, на який не всі погоджуються.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису