Коли мене називають «народний синоптик», я кажу: «рррррр!» — синоптикиня Наталка Діденко

Гостя — синоптикиня Наталка Діденко.

Наталка Діденко: Є найкраще джерело прогнозів погоди — це Український гідрометцентр. Але оскільки там фінансування і розвиток на якомусь печерному рівні, часто сторінка в Facebook не оновлюється 2 дні.

Всі моделі, смішні дядьки, фріки як ведучі погоди — це все просто недоліки телебачення, де потрібне тільки шоу. Повинен бути правильний баланс, щоб це було і професійно, і картинка була хороша. Хай би вже модель виходила, аби лише прогноз брали з нормальних джерел. Ставлення до прогнозу погоди мене страшенно обурювало.

Про народні прикмети

Коли мене називають «народний синоптик», я кажу: «рррррр!». Бо я це страшенно не люблю. Завжди кажу, що всі ці прикмети існують, хто ними користується — на здоров’я. Я — професіоналка-метеорологиня, мене це ніяк не стосується. Людям це подобається, але, знову ж таки, це медіа їх розкрутили.

Шлях на телебачення

Я не думала про медіа, але так вийшло, що один канал запропонував мені співпрацю. Коли мені запропонували, я перелякалася.

• Мені було 40, коли я кардинально змінила своє життя.

Я прийшла в колектив, де, по-перше, всі вдвічі молодші журналісти «з телевізора». Треба було почати все з початку. Чесно кажучи, я справилася. Я почала звертатися до колег по допомогу. І в якийсь момент мені відмовили. Але я виплила. Добре, що я опинилася сама, це мене змусило щось шукати, копати.

Про карантин

Ми останніми роками бігли, аж захекалися. Хотіли осягнути неосяжне. Як тільки з’являлися якісь дешеві квитки, летіли в Західну Європу. Це вже стало якимось вихвалянням. Всі гнали, гнали, гнали. Це набуло масштабів нездорового снобізму. І раптом все це стукнуло по голові. По-перше, ми озирнулися, згадали, що в нас є родина, люди, з якими ми давно не говорили. Що, врешті-решт, у нас є своя країна, яка неймовірно цікава, доступна і матеріально, і територіально. Ми озирнулися і побачили, що «тут і тепер» існує, і воно непогане.

Про Київ у 1980-ті

Він був переважно російськомовним, але на мене це ніякого враження не справляло. У мене була своя атмосфера вдома, У мене були друзі. Я вчилася в українській 117 школі. З того, що хтось говорить російською, я також ніколи не робила проблеми.

Примусом нічого не доб’єшся. На пропаганду ведуться слабкі люди, їх більшість.

Про Апельмона

Апельмон — це кіт-індивідуальність. Він справді дуже розумний, має хороший характер. Колись у часи Революції Гідності я регулярно з’являлася в ефірі hromadske. Якось він просто заскочив за стіл, пройшовся перед камерою. І я кажу: «О боже, перепрошую». А мені: «Та нічого, візьміть його на руки, та і все». З того часу я почала з ним виходити в ефір. Тоді було так тривожно, і я сама в нього чіплялася, ви знаєте.

Потім пройшло кілька років, і мені написала неймовірний лист одна жінка, переселенка з Донецької області. Вона написала: «Ви та ваш кіт врятували мені життя в прямому сенсі». Вона жила на Донеччині, оточення до неї було неприязне. Вона переживала, дивилася весь цей жах, особливо розстріли. Людина була на межі інфаркту чи інсульту. І каже: «Під час цієї погоди з котом я опинялась ніби на якомусь острові, де все було чудово. Я її чекала, я за неї трималася. Ви мене врятували».

В липні ми святкуємо 14 років Апельмону.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS