Гостя – психотерапевтка Наталя Підлісна.
Наталя Підлісна: Саме зараз дуже змінюється ставлення молодих людей до садівництва та рослинництва. Можливо, до пандемії це було проблемно, нудно, конфліктно, але зараз усі хочуть «в пампаси», на природу.
Про дослідження, чому рослини й сади-городи важливі для старших людей
Саджати картоплю — це не про КАМАЗ картоплі у вигляді урожаю. Для старшого покоління це швидше про стабільність і традиції. Люди займались рослинництвом ще тоді, коли не було міст, не було прогресу. І от жити, годувати дітей груддю, вирощувати щось на городі — це обов’язково для виживання.
Сьогоднішня пандемія стала драйвером по вирощуванню кімнатних рослин. У квітні 2020 року, коли почався карантин, але в усіх ще були гроші, в американського онлайн-продавця кімнатних рослин продажі зросли на 50% у порівнянні з попереднім місяцем. Понад 50% людей, які купували рослини, були люди 40+, але іншими 50% були міленіали. Ось чому, я думаю, що можна помирити людей зараз. Тим, чим колись займались бабусі, сьогодні цікавляться люди 25-30 років. Вони висаджують рослинки, міняються паростками, їм це цікаво! Кімнатні рослини стали модними серед міської молоді.
Як яскраві рослини продовжують життя
Наука геронтологія вивчає, як покращити якість життя людей, які починають старіти. Геріатри включають у розпорядок дня людей розведення рослин. Якщо живете десь на природі, то якомога більше нових рослин! Якщо у квартирі — більше горщиків! У людей починаються нові нейронні зв’язки формуватися. Старим людям геріатри рекомендують рослини з яскравими квітками, сильним запахом — це все стимулює мозок та когнітивні функції.
Спільна посадка картоплі — це іноді спосіб побачити дітей. Як говорити про свої інтереси
Батьки — це ті люди, які бережуть традиції. Трапляється конфлікт традицій і молодого протесту, коли молодше покоління більш завантажене, має інші плани або просто не бажає брати участь в умовній посадці картоплі. Цей конфлікт має місце бути. Тут треба багато говорити, домовлятись, пояснювати свою позицію і слухати іншу сторону. В іншої сторони у переважній більшості позиція стосується того, що їм банально не вистачає спілкування з власною дитиною, часу який хотіли б провести разом. Дві години спілкування на день можуть замінити двадцять годин городу. Чашка чаю, телефоні розмови, спільний час — це все шляхи вирішення конфлікту. Люди, які не наважуються на таке зближення з іншою стороною, все одно беруть участь у цьому конфлікті, але вже як сторони, які постійно сваряться. Зідзвонились, покричали один на одного, кинули слухавки. Або зустрілися, наговорили претензій і роз’їхались. Часто конфліктують сім’ї, в яких замовчуються проблеми, їм дійсно простіше зчинити вселенський крик, аніж подивитись один одному у вічі.
Особисті кордони та їх порушники
Люди старшого покоління не вміють дотримуватися чужих кордонів і не мають своїх. Це травма цього покоління. Молодші абсолютно справедливо можуть говорити батькам про свої кордони, про свій біль. Варто перестати гніватися, не ображатися, а пояснювати. Не кричати, а розв’язувати проблему. Не втягувати дітей, і з дітьми не обговорювати, яка в нас бабуся, наприклад, дурна. Треба розповідати, чому бабуся така нав’язлива в цьому чи іншому питанні. Не змушувати робити вибір «Ти за мене чи за нього». Не шукати союзників на стороні, особливо в дітях. Варто пояснювати, чому той чи інший родич поводить себе так, а не інакше. Середнє покоління — це медіатор між дітьми та бабусями. Варто не тягнути ковдру на себе, а усім роздати по кінчику та шматочку — хай кожен прикриє те, що найбільше потребує: ніжки, ручки, носик.
Старші люди – супергерої минулого
Старші люди можуть нам багато розповісти. Треба мати більше шани до бабусь, щоб бачити в ній жіноче божество в пантеоні стародавніх божеств. Щось типу «Матір у пантеоні сонця». Не так багато часу займе раз на тиждень заїхати в гості на дві-три години або зателефонувати два-три рази на тиждень.
Бабусі — це ті, хто знає, звідки ми вийшли, чиї ми, від кого ми. Вони й тільки вони можуть нам розповісти про паперові фотографії, казки й міфи, які частково створені на основі життя ваших пращурів. Такі собі родинні легенди. Діти сьогодні люблять манги, книжки про героїв. У них багато супергероїв старшого покоління. Наші бабусі й дідусі — це супергерої старшого покоління, вони такі самі. Дитині варто сказати, що от ти читаєш сучасну мангу, а наші бабусі — це старша манга.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS