https://glavcom.ua/
У студії — екс-народна депутатка України, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту України Ірина Подоляк.
Про бюрократію
Ірина Подоляк: Можливо, було б добре, щоб ця радянська система, яка є в державній бюрократії, щоб вона накрилася. Бо, скажімо, цих пів року, що я працювала у міністерстві культури, молоді та спорту України, вони просто показали, що це не життя для людини (особливо, якщо людина має амбіції і бажання, конкретні плани щось змінити), і це не робота. Тому що аби реорганізувати такі великі структури, які зачіпають життя і роботу сотні тисяч людей, пів року — це смішно і доволі травматично. І ця бюрократична система є неефективною, попри те, що Мінцифри намагалося багато змінити, але, в першу чергу, вони змінювали для споживача, для людини, яка не працює в системі. Але цього громадянина обслуговують люди, які в системі. До цього, на превеликий жаль, ще не дійшло.
Про роботу з Бородянським
Я маю відчуття, що Бородянський дуже швидко зрозумів, що в політиці так не працює все, як у бізнесі. Це абсолютно різні системи. З Бородянським працювалося складно, але добре. Коли ти поділяєш з людиною цінності, то можна пережити багато що: виснаження, вигорання, стреси, крики, сварки, 5 разів на день заяву писати, але потім все одно повертатися, бо ти розумієш, для чого ти це робиш. Ти бачиш якусь подальшу мету, маєш біля себе колегу-міністра, який є візіонером, який щодня з 8 до 8:45 українську мову вивчає. Який еволюціонує швидко. Це було хороше партнерство. У нас уже намалювалися обриси команди, але ми не завершили цей процес.
Про зарплати в 36 тисяч
Чи не здивувало нікого, що «культурка» раптом стала в топі скандалу? Не зважаючи на те, що в усіх міністерствах люди отримують такі зарплати. А чи знають, наприклад, люди, що в нас у державі є міністерства, які засадничо мають інші оклади, ніж решта: міністерство фінансів, юстиції, і економічного розвитку. Це була атака проти Бородянського. Тому що перші цю інформацію розповсюдили на сайті «Сегодня», а це великі «пошановувачі» Бородянського. Мені не було соромно, я нормально спала вночі свої 4 години, совість мене не мучила. Тому що я на державній службі давно, і в органах місцевого самоврядування. Я знаю, що таке працювати на 1200 гривень, на умовно 1000 доларів. Я переконана, що ця зарплата була чесною.
Про бібліотеки
Люди не думають, не хочуть заглиблюватись. Люди хочуть давати оцінки не собі, а іншим. Бо у нас кожен президент, і кожен суддя. Насправді життя складніше, проблеми складніші. Бібліотеки є однією з найважливіших наших структур, вони є в найглухішому селі. Інша річ — чи їх потрібно стільки в такому стані. Бібліотек з філіями в нас близько 15 000. Якщо громада за податки, які вона заробить, захоче утримувати 10 бібліотек і буде мати на це гроші — то вона буде мати повне право на це. Тому що це рішення громад, а не міністра.
Про правду на виборах
На виборах я говорила правду, а Микола Княжицький (кандидат по округу — прим. ред.) — те, що люди хотіли чути. Люди хочуть чути те, що їм подобається. Правду ми не хочемо чути. Тому ми так і живемо в цій «хатці». Політика і правда — це про відповідальність. І кожен бере на себе стільки, скільки може витягнути.
Я згадаю «Самопоміч». Коли вибори закінчилися, переміг Зеленський, я дивувалася, тому що риторика «ЄС» і «Голосу» — це наша позиція, за яку вони в минулому скликанні ВР нас нищили і знищили. Але люди цього не пам’ятають, бо в них пам’ять коротка. Мало хто говорить свою думку відверто і прямо.
Коли хтось говорить, що нам не подобається, ми ладні цю людину закаменувати. Ми не ладні закаменувати відвертих ворогів України, які є в парламенті (і більшості, і в меншостях). Але ми ладні закаменувати державника, для якого українська держава є цінністю.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі