Ніхто не знає, скільки насправді чоловіків терплять депресію — психотерапевт Євген Пілецький

Гість — психотерапевт когнітивно-поведінкової терапії Євген Пілецький.

Євген Пілецький: Попри деякі реальні відмінності у роботі чоловічого і жіночого мозку, насправді ця різниця перебільшена.

• Мозок чоловіка та жінки не настільки відрізняється. Чоловіки так само відчувають емоції. Скоріше є певні історичні особливості, історична інерція, які призводять до того, що чоловіки намагаються менше проявляти свої емоції або стидаються їх.

Це не означає, що вони відчувають менше. Іноді деякі спеціалісти кажуть, що через компенсацію чоловіки ті ж самі емоції відчувають набагато складніше. Можливо, навіть інтенсивніше у деяких випадках. Але, знову-таки, не через те, що це особливість чоловіків, а через особливість культурного середовища, в якому доводиться певним чином поводитися.

Токсична маскулінність

Тетяна Трощинська: У книжці «Біологія поведінки» Роберта Сапольскі є така фраза, що «усе складніше, ніж самець — це „бий і тікай“, а самиця — „піклуйся і дружи“». Дуже часто наші емоційні стани — це суто або переважно соціальний конструкт. Є в цьому сенс?

Євген Пілецький: Роберт Сапольскі — це геній біології, тут немає жодних сумнівів. Усе набагато складніше. Зараз ми говоримо про мікс біологічних особливостей (все-таки це напряму впливає на наші когнітивні здібності, протікання емоцій, поведінку, увагу). Мають значення і наші власні психологічні особливості, які утворюються завдяки нашому «залізу мозку», і освіті, вихованню, чому завгодно. Наша психіка — це біопсихосоціальний конструкт (наша біологія, наша особиста психіка, і психіка, яка формується завдяки іншим людям).

Є певні історичні тяглості, традиції, гротескні образи того, яким має бути «справжній чоловік», якою має бути «справжня жінка». Тут дійсно ця токсична маскулінність впливає на всіх. Є питання ієрархічної підлеглості. І ці питання є в багатьох «справжніх чоловіків», які зобов’язані брати на себе відповідальність за фінанси, захист і тому подібне. Багато хто зривається. При чому зривається в депресію, тривожні розлади.

• Брутальна маскулінність дійсно заважає. Може мати негативні наслідки.

Одне класичне дослідження говорить про те, що у жінок депресія трапляється вдвічі частіше, ніж в чоловіків. Але ті ж самі дослідники ставлять запитання: чи це не тому, що ми дізнаємося про це від жінок? Бо ніхто не знає, скільки насправді чоловіків терплять депресію. Вони просто не потрапляють до терапевтичної статистики. Дуже часто під час терапії чоловікам важко висловити складні емоції — це ускладнює і взаємодію чоловіка у суспільстві, і взаємодію з терапевтом. Хоча зараз ситуація змінюється. Через моду або переконання все більше чоловіків починають приходити в терапію.

Як насправді виглядає депресія

• Є історична інерція, мовляв, чоловікам про свої почуття не можна казати. Бо це соромно. Бо якщо ти звертаєшся до психотерапевта — це означає, що ти якийсь псих, ненормальний. А для чоловіків це (міфологічно) вважається страшним провалом у суспільній ієрархії.

«Якщо я «псих» (бо ж пішов до психотерапевта), це означає, що я ненормальний. Мене відкинуть, я за це поплачуся» і таке інше.

«Якщо я визначу, що не я за це відповідальний, то що? Це означає, що я безвідповідальний?». Це страшно: і перед родиною, і перед батьками, і перед іншими чоловіками. Перед суспільством в цілому. Це призводить до протилежного результату. Адже таке перенапруження кінець кінцем призводить до вигорання, вигорання до депресії або до серйозних тривожних розладів, коли людина починає боятися за все…

Депресія — найчастіше не про злість. Є дуже чіткі характеристики. Найголовніші дві — це так званий знижений настрій (сум, смуток, відчай, відчуття тотального суму, сильного переживання «все погано») більшу частину дня понад 2 тижні поспіль. І другий показник — думки, які, як правило, мають песимістичний характер. Коли людині перестає подобатись хобі або улюблена колись робота. Весь світ виглядає млявим, блідим. Це можуть бути проблеми зі сном, схуднення або навпаки — різкий набір ваги, думки про суїцид.

• Часто люди в депресії кажуть, що ніби-то в депресії в них у грудях живе чорна діра, яка всмоктує все: радість, щастя. Навіть, якщо все здається більш-менш добре, людина цього не відчуває.

Чи завжди чоловік повинен хотіти сексу?

Чоловік може не хотіти сексу, це абсолютно нормально. Сексуальність не так чітко залежить від гендеру. Є люди, які умовно називаються «з вираженою сексуальною конституцією», є з середньою, менш вираженою і таке інше.

Якщо є проблеми фінансового характеру чи ви тривожитеся — організму не до розмноження. Він насправді хоче розв’язати проблему, а потім вже переходити до сексуальних питань. Постійний стрес (дистрес) або травматичні, глобальні події — все це напряму впливає.

У нашому суспільстві стигма руйнується модою. Зараз чоловіки набагато частіше приходять до психотерапевта. І потроху ситуація змінюється. Якщо ви бачите, що якийсь Тімоті Шаламе або репер розповідає, як він класно сходив до психотерапевта, повирішував свої проблеми, але при цьому явно не виглядає «психом», то і вам легше.

«Якщо йому норм, то й мені буде норм». Якщо авторитет може звернутися до психотерапевта (іноді в нас чоловіки просто до лікаря бояться ходити), то це починає дещо розслабляти. Якщо ви лідер суспільної думки, авторитет, директор або ще хтось — покажіть приклад. І все буде розвиватися.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS