Щоб бути цінним, життя не має бути ідеальним — авторка книжки «37 буддійських штук»

Гостя — авторка книжки «37 буддійських штук. Як пережити бентежні часи», дослідниця, перекладачка Ольга Корнюшина.

Ольга Корнюшина: Чому 37 кроків? Тому що я спираюся на класичний буддистський текст, який був написаний у XII сторіччі. Автор цього тексту говорить про певні випробування в бентежні часи, з якими може допомогти буддійське тренування розуму. Це, наприклад, випробування матеріальними втратами, несправедливістю, плітками, несправедливою критикою, ворожим ставленням близьких, зневагою, бідами та невдачами. Тобто насправді змінюються обставини (науково-технічний прогрес, наприклад), але якісь людські виклики залишаються протягом сторіч.

Із моєї точки зору, інколи люди плутають стан дисоціації зі станом умиротворення. Дисоціація — це захисні наші механізми, коли ми з чимось не справляємося, нам занадто, ми «відлітаємо», глибоко в собі. Це може з боку виглядати як спокій.

Я глибоко переконана, що людина в своєму людському тілі має працювати з тим, що є. У нас є емоції, якісь переживання, відбитки досвіду, якісь травматичні події. Ми всі ці відбитки несемо з собою і певним чином вони на нас впливають. Тому, коли ми працюємо з практиками усвідомленості і тренування розуму, ми не працюємо з ідеальною ситуацією, якої немає. Ми маємо працювати з тим, що насправді відбувається.

Я практикую 37 кроків. Зрозуміло, що неможливо їх всі практикувати одразу. Але протягом останніх 15 років я цей текст вивчала і на філософському рівні, і прямим чином намагалася їх втілювати у своє життя.

• У багатьох випадках я бачу, що, так, я можу розлютитися, можу відчувати бентежні емоції, але 15 років тому з цієї ситуації я би їх відчувала місяць, а тепер протягом дня я можу дати собі раду.

Про неідеальне життя

Усвідомлення цінності життя чомусь для мене було складним. Є багато ситуацій, в яких я собі бажала іншого результату. І завжди я думала: «От стільки проблем, чому вони постійно говорять, що треба усвідомлювати цінність життя? У чому ця цінність, якщо ти паришся весь час? І от раптом до мене прийшло ось це: «Для того, щоб бути дорогоцінним, життя не має бути ідеальним».

Декларативно ми всі щасливі люди, які цінують своє життя і мислять позитивно. А якщо візьмете людину, вона не скаже: «Та ну, життя скінчилося, одні чорні смуги», бо так якось не прийнято говорити.

Про емпатію та співчуття

Це тренується. Культурально і на рівні того, що є соціально прийнятним, в нас є багато упереджень. Наприклад, терпіння вважається не чеснотою, а проявом слабкості.

• Це наслідки нашого минулого, де радянська людина була тверда, непохитна, з сірого каменю, ніщо її не займало. З точки зору буддизму, надмірна зацикленість на собі, своїх переживаннях, негараздах, або успіхах обмежує наш контакт з зовнішнім світом.

Дуже добре почати зі співчуття та емпатії до себе та до свого найближчого середовища.

Несправедлива критика і знецінення

Якщо обставини такі, і ми постійно стикаємося зі знеціненням, з критикою, нас постійно зневажають, потрібно з цим працювати. Потрібно відновлювати почуття внутрішньої гідності. І вже якими способами ми будемо це робити — залежить від того, що нам ближче. Інколи навіть у Facebook поділитися корисно. Але якщо це довгостроково не допомагає, то тут треба замислитися, проаналізувати, що відбувається, як ми можемо змінити цю ситуацію. Я наводжу приклад певних тілесно-орієнтованих практик.

Це не обов’язково може бути філософія чи релігійний погляд, але й практика усвідомлення.

Коли до мене людина говорить з тим, що я сприймаю абсолютно як неконструктивну критику, я відчуваю, як кров підіймається в голові, я напружуюсь. Зосередження на своєму тілі, на тому, що відбувається в цей момент дає мені паузу для того, щоб одразу не реагувати, і має цілющий вплив на стан: можу знову почати дихати нормально і глибоко.

• Є ціла течія, яка критикує сучасні підходи майндфулнес, за те, що ці практики націлені на те, щоб виживати у токсичних умовах, і нічого не змінювати.

Один американський автор каже, що нам треба навчитися підняти планку, і не тільки виживати в токсичних умовах, а й вчитися усвідомлено, логічно і прагматично, задля хорошого результату змінювати токсичні умови.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS