facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Вік є, а меж — немає — модель 50+ Олена Александрович

Інтерв'ю

Як знайти в собі силу віку, полюбити його і навіть ним керувати.

Вік є, а меж — немає — модель 50+ Олена Александрович
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Гостя — підприємиця, модель 50+, засновниця проєкту «Age Management» Олена Александрович.

Олена Александрович: Вік є, але важливо те, як ми до нього ставимося. Одні рахують: «О, вже 40 скоро, 50, 60. Скоро пенсія». А я вважаю, що треба навчитися ставитися до цього віку.

Зморшки, тіло — все це є. Але якщо ти всередині себе відчуваєш класно, кайфуєш від цього життя, від свого досвіду (бо розумієш, як функціонують речі навколо), то цей спокій транслюєш назовні.

Ейджизм в Україні й сиве волосся

Ейджизм у нас «цвіте буйним цвітом». Але, на мій погляд, це «дитяча хвороба лівизни», як казав класик. На заході так, певно, теж було. Але вони пройшли це. Я працюю майже 30 років з італійцями. Бачу, як там ставляться до жінок, взагалі до віку. У них молодь ставиться з повагою, поблажливістю. Іноді вони навіть захоплюються окремими речами. Крізь все це ти бачиш повагу. Повагу до віку, до досвіду.

У дівчат трохи за 30, 40 в Україні є ось цей острах — дійти до якоїсь межі. З цим треба працювати в суспільстві. Ми маємо показувати дівчатам не те, що не треба боятися, а що треба шукати в собі ту силу віку, треба йти сміливо уперед. І таким чином показувати: вік — є, а меж — немає.

Я 24 роки пропрацювала у бізнесі, в такому «жорсткуватому» бізнесі — у сфері будівництва. Це дизайн, фантазія, креатив, але також і митниці, податкові. А потім я вирішила піти в інший бік. Тоді започаткувала свою справу — я шию білі сорочки. Мені моя колежанка порадила рекламувати їх, вдягаючи самій.

  • Я тоді вже почала сивіти, і вона каже: «Це буде трошки розрив шаблонів, але це класно».

Я почала фотографуватися і виставляти у Facebook. Хтось побачив, а далі пішло-поїхало. Мене почали запрошувати в рекламу, на якісь заходи. А потім мені сказали: «Завдяки твоєму сивому волоссю ти так схожа на Меріл Стріп». Так і пішла ця робота.

Що турбує з віком?

Безумовно, здоров’я. Як я в один момент зрозуміла: «До 30 ми знущаємось з нашого організму, робимо все, що можемо. Після 30 починаються натяки, що це матиме наслідки (в когось навіть раніше). А зрештою нам здоров’я каже про ці наслідки. І каже досить гучно». Тому здоровий спосіб життя — це важливо. За здоров’ям треба слідкувати.

Я бігаю, або ходжу. Періодично займаюся йогою.

  • Яку б генетику тобі Боженька і батьки не дали, за тілом треба доглядати.

Зараз все змінюється на великій швидкості. Я б не сказала, що треба летіти з тією швидкістю, як все навколо. Ми не доженемо. Але варто знайти свою комфортну швидкість. Щоб бути й в тренді, і мати час насолоджуватися цим світом.

  • Це раніше стабільність була цінністю на рівні громадського світогляду. А зараз — навпаки: «Бігом, вперед, вперед». Треба знайти свою швидкість.

Про проєкт «Age management»

Я довго думала над назвою цього проєкту. Age — вік, а management — це побудова, структура бізнесу. Є багато різних проєктів, направлених на вікову тему, але вони всі мають приставку «antiage». Я вважаю, що від «анти» треба відходити. Для мене це принципова річ. Це завжди війна і боротьба. Яка боротьба проти віку? Він все одно переможе. Може краще з іншого боку подивитися на це? Як керувати віком? Я зараз монетизую свій вік.

Я просто прийняла себе такою, як я є. Це психологія. Так, ти старієш. Але у цих зморшках — такий досвід. Було не лише щось там погане, але й маса хорошого. Глянь на свої очі у дзеркало, у них стільки всього є. Ти знаєш, як цей світ кругом тебе працює. Знаєш речі, на які просто треба не зважати.

Оця банальна фраза: «Полюби себе». Жінки, які «ішачать», гарують, спитають: «Як це? У мене руки болять, ноги болять». У кожної свій шлях. Кожна має знайти те, що їй подобається, щось маленьке, і робити це. Задовільняти себе цим потихеньку. Тоді, можливо, життя почне як вогонь жевріти, жевріти й зігрівати людину.

  • Ми ж родом з Радянського Союзу, звикли не покладати рук заради всіх: дітей, сім’ї, чоловіка, батьків, суспільства, роботи, але тільки не для себе.

Тому, мені здається, треба потихеньку повертатися до себе. Коли в сім’ї жінка, мама щаслива, всі по-інакшому будуть її сприймати, тому що вона себе по-іншому сприйматиме.

‎‎Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях