Я буду свекрухою, яка з’являтиметься на порозі з пляшечкою «Prosecco» — блогерка Катя Бльостка

Як не бути наймичкою, коли 5 хлопців у хаті? Розмова про страх за дітей, любов до свого тіла. А також про те, кому вигідно казати «ти ж жінка, ти ж мама».

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Катя Бльостка

Я буду свекрухою, яка з’являтиметься на порозі з пляшечкою «Prosecco» — блогерка Катя Бльостка
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/09/hr-4020-21-09-17_blestka.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/09/hr-4020-21-09-17_blestka.mp3
Я буду свекрухою, яка з’являтиметься на порозі з пляшечкою «Prosecco» — блогерка Катя Бльостка
0:00
/
0:00

Гостя — блогерка, авторка книги «Матера вам не наймичка, або Чому діти це — прекрасно…» Катя Бльостка.

Тетяна Трощинська: Знаєте, коли я побачила «не наймичка» у назві книжки, то одразу згадала свою бабусю. Я думаю, що більшість слухачок і слухачів так само згадали бабусю, маму або прабабусю. Бо «я тобі не наймичка» якраз казали жінки покоління наших старших родичок, які при цьому фактично були наймичками. Є цей момент?

Катя Бльостка: Так. Це абсолютна правда. Я вам відверто зізнаюсь, що це фраза, яку я чула від своєї бабусі Маші. Надіюсь, вона сидить десь на хмарі, мотиляє ногою, пишаючись мною. Саме вона відклалася у моєму серці. Бо вона нам, онукам, замурзаним, шкодливим, постійно це повторювала.

Тетяна Трощинська: Але наскільки це змінюється? Ми зараз з вами тепло згадали наших бабусь, які казали, що вони не наймички. Але при цьому все одно нескінченно працювали. Крім роботи, професії, були ще город, картопля, хатня робота, догляд за дітьми. Наскільки це змінюється?

Катя Бльостка: Це змінюється. Не так швидко, як би хотілося, але процес запущений. Я згадую свою бабусю з теплом. Але вже народивши власних дітей, я зрозуміла, наскільки втомленою вона була, наскільки тяжко пройшло її життя. Були й щасливі моменти. Але також згадую городи, постійну позу «єгиптянина» на картоплі, свиней, дітей, онуків… Я от запитую себе інколи: «Ба, а коли ж ти видихала, коли розслаблялась?».

  • Я радію, що ця стигма в суспільстві ламається, жінки розправляють спини, плечі. Жінки заявляють своїм чоловікам, дітям, онукам, що вони теж люди.

Про страх за дітей

Ти вчишся з ним жити. Хвилювання нікуди не дівається, воно просто видозмінюється. Як я писала, народжується дитина — народжується страх.

  • Я якось почула фразу: ти насправді не знаєш, що таке справжній страх, поки не станеш мамою (батьком). Я з цим погоджуюсь.

Але коли дитина маленька, страх стосується більше фізичного рівня. Щоб ніде не влізло, нічого не зробило, ніде пальця не всунуло, нічого в рота не взяло. І ти от над ними кружляєш, як вертоліт. А діти ростуть, страх видозмінюється. Ти вже переживаєш, щоб ніхто не образив, щоб воно виросло не якимось жорстоким придурком, а нормальною людиною.

Головне не дозволяти цьому страху брати верх. Бо якщо він переможе, то материнством насолоджуватися неможливо.

Тетяна Трощинська: А якщо їх четверо, тоді це чотири страхи?

Катя Бльостка: Мій досвід: з однією дитиною мені було тяжче, ніж з чотирма. У плані страху. З кожною наступною дитиною ти вчишся його відпускати, інколи блокувати. Ти розумієш, що від тебе залежить не все.

  • Не все в житті своєї дитини ти можеш контролювати.

5 хлопців у хаті — як уникнути наймички?

Залучати всіх до роботи. Моя бабуся також говорила: «До роботи, товариші». Залучати чоловіка і дітей, в міру їх можливостей. Просто транслювати з самого початку, що мама — не робот і не персонал, що мусить обслуговувати. Мама не живе для того, щоб вам вгодить, кружлять навколо вас. Мама — людина. В неї повинні бути свої інтереси. Час наодинці з собою. Час, коли вона нічого не робить.

  • Раніше бути щасливою жінкою було якось «незручно». А бути нещасною і замученою — так.

Тобі всі поспівчувають. Якось склалося так, що підтримувати когось і співчувати нам подекуди легше, ніж порадіти, надихнутися, сказати: «Маруся, от ти молодець!»

Про джинси після народження дитини

Я пишу про себе. Пам’ятаю, я народила першого сина. І як я раділа, що вже на його христини, які були через три тижні після пологів, я йшла в тих джинсах, які носила до вагітності. А коли ти не влазиш у старі джинси — все, в душі щось обривається. Звідки в нас це відчуття, що ти себе, чоловіка підвела, що ти невдаха?

А потім, коли я зрозуміла, яка це помилка, знущання з себе. Якщо ви влазите в ті джинси — прекрасно. Але якщо ви влазите в них шляхом знущань, примусу, страждань, то це не є добре. Я відмовляюся в цьому брати участь. Я просто купила собі нові джинси, які прекрасно сидять на мені.

Чим аудиторія США відрізняється від України?

Спільного багато. Особливо в тому, що стосується сприйняття власного тіла після пологів і страху за дітей, підготовки до садочка, школи, переживання цієї розлуки. А також щодо потреби мати час наодинці з собою і не загубити себе у процесі материнства. Таких от точок зіткнення дуже багато.

Мені здається, що американки, напевно, не зрозуміли б роль бабусі у виховному процесі. Вони б не зрозуміли роль езотерики й забобонів.

Я українських бабусь «обєзврєдила». Головне зробити це вчасно. Бо воно ж затягує, а потім не можеш голови піднять. «Обєзврєдила» дуже швидко, на початках, вистроївши власні кордони й давши зрозуміти, що я — мама. Це мій досвід, моя черга робити помилки.

  • Я вважаю, що бабусі надзвичайно потрібні в житті онуків. Але в плані материнства в них уже був свій шанс. Вони мали власних дітей, прожили й пережили.

Про свекруху

Я готую себе до того, що я буду свекрухою, яка подорожуватиме. Свекрухою, яка матиме хобі. От взяла чоловіка — і поїхали в Тибет. Свекрухою, яка з’являється на порозі будинку синів з пляшечкою «Prosecco» і каже: «Хлопці, сьогодні онуки з вами, а ми з невісточками йдемо, посидимо». Я себе уявляю такою і надіюся, що так і буде.

Про матюки

Всі, хто говорять «ти мама, ти жінка, не повинна вживати матюки», не дозволяють мені бути людиною. А я людина. В мене є живі емоції. Я можу бути сердитою, нещасною. Я можу загнути такого матюка, від якого впаде мій собака худий. Нам треба перестати стигматизувати жінку. І подумати, кому це вигідно? Займатися ось цим: «Ти ж жінка, ти ж мама».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису