facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Їж, що дають»: інтерв’ю з психологинею про харчове насильство і екологічне ставлення до себе

Інтерв'ю

Говоримо про «заїдання емоцій» та про те, чим розлади харчової поведінки відрізняються від переїдання.

«Їж, що дають»: інтерв’ю з психологинею про харчове насильство і екологічне ставлення до себе
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Гостя — психологиня, що спеціалізується на харчовій поведінці Олександра Буц.

Олександра Буц: Ми всі родом з дитинства. Харчове виховання, як і питання харчового насилля, ідуть коріннями з дитинства. «Не доїси — десерт не отримаєш». «Ти можеш встати будь-коли, але тарілка має бути пуста». «Їж, що дають, бо іншого нема». Є певні установки, які апріорі можуть не суперекологічно впливати на вибір харчування.

Є такий патерн: дитина плаче на дитячому майданчику, а їй дають щось в рот, аби мінімізувати ці децибели. Не проговорити цей біль, відчуття несправедливості, а натомість: «На, втішся». Це підкріплює відчуття, що емоційний голод можна втамовувати їжею.

  • Вправа: ведення щоденника харчування і паралельно з ним щоденника емоцій. Важливо порівнювати, в якому емоційному стані я це їм? Чи я це їм з якихось поганих причин, чи тому, що дійсно відчуваю голод? Якщо в мене емоційний голод, то чи я можу на щось відволіктись? І, таким чином, перестати хотіти щось з’їсти? Це потребує фокусу уваги.

Харчове насильство

Для бабусь і дідусів — це турбота. Вони люди свого покоління. Це дуже часто діти війти або люди, які пережили війну. Для них вижити — вже означало перемогти. У них не вписується в картину світу, що можна від чогось відмовитись.

Відповідно, та турбота в ім’я виживання не вписується в реалії, які потрібні нам на сьогодні. З іншого боку, мову своєї любові по-інакшому бабусі й дідусі проявляти не вміють.

З точки такого дбання про себе, треба їм казати: «Це мої кордони, для мене це неприйнятно, це для мене насилля».

  • Питати одне одного, питати дітей, що б хотілося на вечерю — це неймовірно круто. Я це чую, на жаль, не так часто.

Задишка — це про дефіцити?

Якщо задишка, тахікардія, важко підійматися сходами — часто думають на кілограми. Хоча часто це питання дефіцитів, особливо заліза. Якщо є залізодефіцит, анемія, є відчуття задишки. Це часто зустрічається у жінок. Питання в тому, що є кисневе голодування, гіпоксія. Треба здати аналізи, переглянути загальний аналіз крові та звернутися до спеціаліста.

Дієтологи також можуть переїдати. Це нормально. Ненормально, коли це періодично, в стадії хроніки.

Їжа має бути легалізована. Ми можемо їсти піцу, авокадо, насіння чіа, а можна з’їсти вареники з борщем. Питання у тому, чи є внутрішній стоп, який каже: «Ооо, камон, це вже забагато».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Те, що ми хочемо виховати у дітях, насамперед має бути у нас» — переможниця премії Global Teacher Prize Ukraine Леся Павлюк

«Те, що ми хочемо виховати у дітях, насамперед має бути у нас» — переможниця премії Global Teacher Prize Ukraine Леся Павлюк

Чому нардеп-утікач Дмитрук долучається до онлайн-засідань у комітеті ВР

Чому нардеп-утікач Дмитрук долучається до онлайн-засідань у комітеті ВР