З групи 25 учасниць лише 2 жінки усвідомлюють себе цінними — Оксана Філоненко про тренінги, кар’єру та кризу

У студії — виконавча директорка ГО «Центр зайнятості вільних людей», координаторка проєктів RIZNA і «Воїну гідну працю» Оксана Філоненко.

Про кризу і зміни

Оксана Філоненко: Те, з чого ми починаємо у всіх своїх проєктах, — це створення кола довіри й підтримки. Щоби кожна людина почувала себе в доброму середовищі. І те, що ми робимо свої справи з любов’ю. Насправді, всі наші проєкти об’єднує ідея професійної самореалізації після пережитих кризових обставин. Це і проєкт «Воїну гідна праця», і також RIZNA. Місія організації «Центр зайнятості різних людей», можливо, доволі утопічно звучить — це створення суспільства вільних людей, які беруть відповідальність за життя на себе та створюють позитивні зміни навколо.

Проєкт RIZNA — для жінок і про жінок. Його ідея прийшла до мене, коли я народила свого третього сина й опинилася в замкнутому середовищі. Це індивідуальні, психологічні, кар’єрні консультації, це групова робота, де ми опрацьовуємо певні стереотипи, вчимося відрізняти свої бажання від нав’язаних суспільством. Є певна тренінгова програма: ораторська майстерність, самопрезентація, фінансова грамотність. Всі ці заходи об’єднані ідеєю просуватися по стежці «хто я?», «куди я йду?» і «як туди дійти?».

• Задумуватися над тим «хто ж я?» я почала після 35.

Мені дуже радісно за нашу молодь зараз. У нас вік учасниць був від 25 до 55. Це різні групи жінок, які пережили різні обставини: дружини ветеранів, мами, які виховують дітей самостійно, мами в декреті, жінки 40-45+, які відчували, що «так, як зараз я не хочу, як далі — не знаю».

Коли ми запитуємо на першому тренінгу «хто ти?», жінки називають свої соціальні ролі: я — мама, сестра, донька, дружина. Наступний крок — тренінг з цінностей. З групи 25 учасниць одна-дві жінки усвідомлює себе цінною для себе.

Правильної відповіді на запитання «хто я?» немає, все дуже відносно. Важливо пізнавати себе як особистість у поєднанні розуму, душі, або емоцій, які проявляються, і тіла. Розуміти, що це не три окремі системи, це один всесвіт.

• Основна ідея з якою ми працюємо: не можна змінити когось. Можна змінити себе, і через це змінювати систему, в якій ти перебуваєш (родину, оточення).

Коли приходить ветеран і просить про допомогу своїй дружині, насправді допомоги потребує він.

Про «бути» і «не здаватися»

Іноді ти очікуєш, що прийде роботодавець, хтось тобі щось запропонує. А насправді внутрішньої гармонії, спокою і пізнання себе немає. Ключовий сенс — це з гідністю проживати свій шлях, знати себе, свої потреби, кордони, усвідомлювати їх. Тримати й проживати своє життя, реалізовуючи максимальний потенціал, який ти відчуваєш. Ще один необхідний, на мою думку, фактор — це віддавати. Бажано вже, коли ти навела лад всередині себе. У кризових обставинах це теж добре, але «віддавати назовні, з любов’ю» і працювати з цим почуттям — можливо, кожна людина може знайти для себе таку роботу.

Про інтеграцію в професії

У нас була така інформаційна кампанія з подолання гендерних стереотипів при прийманні на роботу, де жінки ділилися історіями, які питання їм ставили на співбесідах. Я бачу і зацікавленість роботодавців у цьому питанні. Усвідомлене проживання, усвідомлене батьківство, усвідомлена робота — це стає гарними трендами.

Переваги різноманіття в колективі: зараз у провідних університетах США є окрема дисципліна — жіноче лідерство (яку вчать, у тому числі, чоловіків). Йдеться про різні підходи, способи управління. Багато говорять про те, що коли керівниця приміряє на себе стиль управління чоловіка, який їй не притаманний (жорсткість), і якщо це не відповідає її натурі, це не приводить до якихось мегарезультатів. Якості керівниці: у проявленні більшої емпатії, у тому числі більшої гнучкості.

Через наш проєкт вже пройшло понад 10 000 людей. За минулий рік близько 600 ветеранів і 50 жінок.

Мені згадалася наша надмісія — поширення української мови.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі