Заборонені емоції: як «ти ж хлопчик» впливає на здоров’я чоловіків?

Розмова з психологом про те, як наші заборонені емоції впливають на здоров’я і якість життя, чому в ідеальному світі батьки люблять дитину безумовно, а також про те, яка головна мета подружньої психотерапії.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Петро Холявчук

Заборонені емоції: як «ти ж хлопчик» впливає на здоров’я чоловіків?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-4020-20-11-02_holiavchuk.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-4020-20-11-02_holiavchuk.mp3
Заборонені емоції: як «ти ж хлопчик» впливає на здоров’я чоловіків?
0:00
/
0:00

Гість — психотерапевт, директор Київського інституту тренінгу, експерт з розвитку емоційного інтелекту Петро Холявчук.

Петро Холявчук: Питання не в тому, що чоловіки не мають почуттів, чи мають бути постійно сильними (чи є сильними). Питання в тому, що є соціальні стереотипи, яким чоловік задля збереження поваги має відповідати. Тому якісь емоційні проблеми, пов’язані з саморозвитком, зі стосунками, вони в соціальному контексті вважаються як прояв слабкості для чоловіка. Принаймні, раніше так було. А зараз в нас відбуваються зміни.

Для збереження самоповаги чоловіка є певні стереотипи, це стосується переживання почуттів, прояви почуттів. Може бути тиск стереотипів батька на сина. Батько може бачити нерішучість у хлопчика, і вважати, що це є слабкість, і що так не має бути. Він тисне на хлопчика, і дає зрозуміти, що не може поважати його в моменти, коли він є нерішучим. Такі речі батько може сприймати як прояв слабкості, демонструє зневагу. Це призводить до того, що хлопчик навчається себе не поважати в такі моменти. І навчається не помічати такі почуття, які в нього є, але які є в конфлікті з повагою до самого себе.

  • Теоретично, бажано, щоб батьки любили дитину безумовно.

Чим більше є умов, яким дитина має відповідати, щоб її продовжували любити, щоб вона відчувала любов, тим більше вона є нецілісною, негармонійною. Особливо якщо це стосується прояву почуттів. Наприклад, батьки можуть тиснути на дитину, щоб вона добре навчалась — це одна справа, і вони можуть тиснути на неї, щоб вона не відчувала щось — і це вже інша справа. Очікування стосовно переживань і почуттів дитини є більш травмуючими, ніж очікування стосовно поведінки.

Про заборонені емоції

Для дівчинки часто таким «забороненим почуттям» вважається гнів, а для хлопчика — образа. В моменти, коли дівчинка почуває роздратування, вона вимушена його приховувати, вона навчається його не помічати. Якщо батьки мене навчили, що я не можу себе поважати, коли я роздратований (на), то я намагаюсь цього не відчувати. І це має певні наслідки. Чим більше спектр заборонених емоцій, тим більше в мене внутрішнє напруження. Я відчуваю, що в мене є неприйнятні почуття (частково я намагаюсь їх не помічати).

  • Раніше, коли я починав працювати психотерапевтом (2004 рік), 80% клієнтів були жінки, зараз вже 50 на 50.

Будь-який метод психотерапії сприяє тому, що людина краще розуміє свої почуття, більш в гармонійних стосунках сама з собою та іншими людьми.

У середньостатистичних чоловіків (середньостатистичних не існує, але уявімо) краще розвинуті навички саморегуляції, а в жінок навички, пов’язані з побудовою стосунків. Чоловіки краще розуміють власні потреби, а жінки власні емоції і потреби інших.

Часто серцевий напад відбувається на фоні стану гніву. Є дослідження, які вказують на те, що якщо гнів стримується, вірогідність серцевого нападу вища. З точки зору виживання чоловіка, краще, щоб він швидше прокричався, висловив власні емоції, бо інакше це може його в буквальному сенсі вбити. Частіше у чоловіків напади відбуваються на фоні гніву, у жінок — тривожності.

Із точки зору власного здоров’я, критично не втратити повагу інших, а втратити власну самоповагу. Мене можуть не поважати, я буду відчувати образу або гнів, але сам з собою я буду в гармонії. Виховання, яке сприяє психічному здоров’ю дитини — це легалізація мати будь-які почуття, але не мати будь-які поведінкові прояви цих почуттів.

  • Неіснуюча ідеальна модель виховання дитини: що дитина відчуває, що може мати будь-які переживання, але вона знає, що є певні поведінкові обмеження: «я в праві відчувати гнів, але я не вправі, наприклад, бити іншу людину».

Я часто наводжу приклад. Коли подружжя їде десь в Одесу на машині, вона зголодніла і запитує: «Ти не хочеш перекусити?». Він каже «ні». І продовжує їхати. Далі вона чомусь перестає з ним розмовляти. Це класика. Далі він її запитує, що відбулося, вона каже «нічого».

Хтось краще би сказав: «Я би хотіла поїсти, може зупинимось». Для середньостатистичного чоловіка воно було би краще зрозуміло. Якщо все ж-таки так відбулося, що вона чомусь перестала з ним розмовляти, то краще було би сказати:

«— Які мої дії призвели до того, що ти образилась?

— Ти не зупинився поїсти.

— А, окей, зрозуміло».

Чи існує криза середнього віку?

Для мене важливо в терапевтичній практиці не використовувати зовнішні штампи, не підганяти під якесь кліше. Тому я швидше можу говорити про кризу, яка відбувається у конкретної людини на конкретному етапі життя.

Є таке поняття, як синдром «опустевшего гнезда», коли діти виросли, пішли у своє життя, десь вчаться або працюють. А чоловік і жінка, які були об’єднані спільним проєктом виховати дітей, тепер повертаються один до одного, і можуть побачити, що або взагалі не знають людину, яка поруч з ними, або вже немає тих почуттів.

Мета подружнього консультування — допомогти тому, щоб те, що має статися, відбулося трошки швидке і менш болісно. А що має статися — я не знаю, і не можу спрямовувати пару в якомусь напрямку.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS