facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Заборонені емоції: як «ти ж хлопчик» впливає на здоров’я чоловіків?

Розмова з психологом про те, як наші заборонені емоції впливають на здоров’я і якість життя, чому в ідеальному світі батьки люблять дитину безумовно, а також про те, яка головна мета подружньої психотерапії.

Заборонені емоції: як «ти ж хлопчик» впливає на здоров’я чоловіків?
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Гість — психотерапевт, директор Київського інституту тренінгу, експерт з розвитку емоційного інтелекту Петро Холявчук.

Петро Холявчук: Питання не в тому, що чоловіки не мають почуттів, чи мають бути постійно сильними (чи є сильними). Питання в тому, що є соціальні стереотипи, яким чоловік задля збереження поваги має відповідати. Тому якісь емоційні проблеми, пов’язані з саморозвитком, зі стосунками, вони в соціальному контексті вважаються як прояв слабкості для чоловіка. Принаймні, раніше так було. А зараз в нас відбуваються зміни.

Для збереження самоповаги чоловіка є певні стереотипи, це стосується переживання почуттів, прояви почуттів. Може бути тиск стереотипів батька на сина. Батько може бачити нерішучість у хлопчика, і вважати, що це є слабкість, і що так не має бути. Він тисне на хлопчика, і дає зрозуміти, що не може поважати його в моменти, коли він є нерішучим. Такі речі батько може сприймати як прояв слабкості, демонструє зневагу. Це призводить до того, що хлопчик навчається себе не поважати в такі моменти. І навчається не помічати такі почуття, які в нього є, але які є в конфлікті з повагою до самого себе.

  • Теоретично, бажано, щоб батьки любили дитину безумовно.

Чим більше є умов, яким дитина має відповідати, щоб її продовжували любити, щоб вона відчувала любов, тим більше вона є нецілісною, негармонійною. Особливо якщо це стосується прояву почуттів. Наприклад, батьки можуть тиснути на дитину, щоб вона добре навчалась — це одна справа, і вони можуть тиснути на неї, щоб вона не відчувала щось — і це вже інша справа. Очікування стосовно переживань і почуттів дитини є більш травмуючими, ніж очікування стосовно поведінки.

Про заборонені емоції

Для дівчинки часто таким «забороненим почуттям» вважається гнів, а для хлопчика — образа. В моменти, коли дівчинка почуває роздратування, вона вимушена його приховувати, вона навчається його не помічати. Якщо батьки мене навчили, що я не можу себе поважати, коли я роздратований (на), то я намагаюсь цього не відчувати. І це має певні наслідки. Чим більше спектр заборонених емоцій, тим більше в мене внутрішнє напруження. Я відчуваю, що в мене є неприйнятні почуття (частково я намагаюсь їх не помічати).

  • Раніше, коли я починав працювати психотерапевтом (2004 рік), 80% клієнтів були жінки, зараз вже 50 на 50.

Будь-який метод психотерапії сприяє тому, що людина краще розуміє свої почуття, більш в гармонійних стосунках сама з собою та іншими людьми.

У середньостатистичних чоловіків (середньостатистичних не існує, але уявімо) краще розвинуті навички саморегуляції, а в жінок навички, пов’язані з побудовою стосунків. Чоловіки краще розуміють власні потреби, а жінки власні емоції і потреби інших.

Часто серцевий напад відбувається на фоні стану гніву. Є дослідження, які вказують на те, що якщо гнів стримується, вірогідність серцевого нападу вища. З точки зору виживання чоловіка, краще, щоб він швидше прокричався, висловив власні емоції, бо інакше це може його в буквальному сенсі вбити. Частіше у чоловіків напади відбуваються на фоні гніву, у жінок — тривожності.

Із точки зору власного здоров’я, критично не втратити повагу інших, а втратити власну самоповагу. Мене можуть не поважати, я буду відчувати образу або гнів, але сам з собою я буду в гармонії. Виховання, яке сприяє психічному здоров’ю дитини — це легалізація мати будь-які почуття, але не мати будь-які поведінкові прояви цих почуттів.

  • Неіснуюча ідеальна модель виховання дитини: що дитина відчуває, що може мати будь-які переживання, але вона знає, що є певні поведінкові обмеження: «я в праві відчувати гнів, але я не вправі, наприклад, бити іншу людину».

Я часто наводжу приклад. Коли подружжя їде десь в Одесу на машині, вона зголодніла і запитує: «Ти не хочеш перекусити?». Він каже «ні». І продовжує їхати. Далі вона чомусь перестає з ним розмовляти. Це класика. Далі він її запитує, що відбулося, вона каже «нічого».

Хтось краще би сказав: «Я би хотіла поїсти, може зупинимось». Для середньостатистичного чоловіка воно було би краще зрозуміло. Якщо все ж-таки так відбулося, що вона чомусь перестала з ним розмовляти, то краще було би сказати:

«— Які мої дії призвели до того, що ти образилась?

— Ти не зупинився поїсти.

— А, окей, зрозуміло».

Чи існує криза середнього віку?

Для мене важливо в терапевтичній практиці не використовувати зовнішні штампи, не підганяти під якесь кліше. Тому я швидше можу говорити про кризу, яка відбувається у конкретної людини на конкретному етапі життя.

Є таке поняття, як синдром «опустевшего гнезда», коли діти виросли, пішли у своє життя, десь вчаться або працюють. А чоловік і жінка, які були об’єднані спільним проєктом виховати дітей, тепер повертаються один до одного, і можуть побачити, що або взагалі не знають людину, яка поруч з ними, або вже немає тих почуттів.

Мета подружнього консультування — допомогти тому, щоб те, що має статися, відбулося трошки швидке і менш болісно. А що має статися — я не знаю, і не можу спрямовувати пару в якомусь напрямку.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Профтехосвіта має ще більше значення для тоталітарної країни, яка влаштовує війни»

«Профтехосвіта має ще більше значення для тоталітарної країни, яка влаштовує війни»

Індивідуальний підхід, житло, системність: які гарантії для ВПО передбачає законопроєкт №12301

Індивідуальний підхід, житло, системність: які гарантії для ВПО передбачає законопроєкт №12301

«Не слід чекати до останнього»: переселенка з Донеччини про те, чому варто виїжджати з небезпеки

«Не слід чекати до останнього»: переселенка з Донеччини про те, чому варто виїжджати з небезпеки