Харульф: На початках ми були просто групою канадців норманського походження. У XV-XVI столітті група поселенців залишила графство Нормандія, щоб поселитися на землях, які тоді називалися «Нова Франція». Отже, поселенці перебралися у Канаду.

Як нормани ми мали завжди надто бурхливі стосунки з історії. Ми ті, хто знає свою історію, своє походження. Ми давні воїни, свідомі своєї спадщини, вміємо воювати — це у нашій крові. Ми горді з цього. Звідси й назва «Норманської бригади».

Чому вирішили створити цей підрозділ? Ми були нейтральними щодо сторін війни в Україні у 2019 році. Ми не розуміли, що тут відбувається насправді, через РФ та її пропаганду. Росіяни дуже вміло просували фейкові новини, вони майстерно тасували карти. У той час ми намагалися створити миротворчу одиницю, яка була б на лінії фронту й допомагала населенню по обидва боки.

Ми завжди були за мир. Проте розуміли, що нам потрібно бути озброєними, бо росіянам не можна вірити. Тоді ми добре це розуміли.

Тобто наш шлях починався як гуманітарна ініціатива. Але ми так жодного разу не були залучені до цього. Ми ніколи не працювали як гуманітарна чи миротворча одиниця. Першою причиною було те, що ми не отримали політичної підтримки. А також нам не вистачало ресурсів.

Дехто в Україні розумів, що ми намагалися робити. Але, мабуть, ми були чи не єдині, хто не розумів, що це все намарно.

Як «Норманська бригада» стала бойовим підрозділом

Харульф: Наш підрозділ з часом почав ставати багатонаціональним. Пригадую, коли почалося повномасштабне нашестя, мій знайомий з Донецької області сказав мені, що моя дочка невдовзі стане росіянкою. Це мене дуже зачепило, я не хотів, щоб вона потрапила в рабство. Тож я порадився зі своїми хлопцями, і всі підтримали думку, що Норманська бригада має стати бойовим підрозділом. Я зробив деякі приготування, зібрав у Європі різне обладнання, і ми прибули в Україну. Так і почалася ця історія.

Коли нас вперше застосували як бойову частину, то наша операція була у Запорізькій області. Ми штурмували Новозлатопіль біля Малинівки й Успенівки. Нас прикріпили до 81 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Вони взяли нас у наступ разом з собою. Але від початку ми були у складі Української добровольчої армії — УДА.

Ми воювали без оплати, без будь-яких контрактів, які б нас обмежували у чомусь. Проте ми дотримувалися правил війни, отримували законні накази від офіцерів ЗСУ, наших командувачів на виконання завдань зі знищення загарбників.

Читайте також: «Це напад на Європу»: чому іноземці вирішують воювати за Україну?

Про контакт «Норманської бригади» з українським населенням

Харульф: Коли ми штурмували Новозлатопіль, то я спілкувався з більшістю українців жестами. Я ні з ким не розмовляв, бо більшість солдатів НАТО, як правило, не заохочують спілкуватися з місцевими. Це через те, що хтось може вибовкнути якусь інформацію. А я не хотів додатково наражати на небезпеку українську частину, з якою ми йшли. Нам ще потрібно було повертатися на місце нашої дислокації.

А якби росіяни отримали інформацію, що тут канадці, то вони б все зробили — ще б більше сил могли застосувати проти нас.

Пам’ятаю одну жінку, яка ламаною англійською запитала: «Що ви тут робите?». І вона ніби перехрестилася. Дала води, подякувала мені і втекла.

Фото: Facebook / Norman Brigade-Brigade Normande

Про інтеграцію Норманської бригади у ЗСУ

Олег Климчук: «Норманська бригада» стала інтегральною частиною ЗСУ?

Харульф: Ми працюємо над цим. Були деякі неузгодження у документах. Це сталося через брак достатнього розуміння легального формату нашої бригади — для українців це цілком нове. Як правило, раніше іноземців заохочували вступати чи до Інтернаціонального легіону, чи до підрозділу, який називають Легіон ГУР. Це ще один підрозділ для іноземців, яким керує Головне управління розвідки України. І була «Норманська бригада» як частина УДА.

Нас підштовхували просто об’єднатися з якоюсь регулярною українською військовою бригадою. Не з Інтернаціональним легіоном, не з Легіоном ГУР. Мали пару запрошень. Але насправді це не узгоджувалося з доктриною того, що ми хотіли принести з собою на поле бою.

У грудні 2022 року ми підписали перший контракт, в Одесі. Гадаю, була недостатньо розуміння — не знали, що буде далі. Думаю, це вперше вони малу справу з такою великою кількістю іноземців.

Шеврон «Норманської бригади» (знизу) в студії Громадського радіо. Фото: Facebook / Norman Brigade-Brigade Normande

Чого навчилися й навчили

Олег Климчук: Чого ви навчилися від українців за цей час? І, можливо, чому ви навчили їх?

Харульф: У нас різні підходи. Українці б’ються за свою землю. Я їх розумію, бо сам сильно прив’язаний до цієї країни, маю вагомі причини воювати. Українці мають таку неймовірну сміливість. Більшість іноземців розцінили б це як майже самогубство.

Але коли ви зрозумієте корені цієї війни, то зрозумієте світогляд українців. Це все, або нічого.

Ми це бачили — крайня хоробрість, рішучість — до такої межі, що на грані самогубства.

Через швидку мобілізацію в українців не було часу підготувати професійних солдатів високого рівня. Спершу все відбувалося дуже хаотично. Ми були свідками, як українці вдосконалювали свої навички так, як лише могли. Ми ж їх навчали користуватися новою зброєю — NLAW, Javelin.

Читайте також: Маємо стати частиною західного світу і поділити з ним проблему Росії, інакше війна не матиме кінця — психіатр

Медаль «Брат за брата»

Харульф: Медаль «Брат за брата» створена спільним фондом волонтерів і Прикарпатським військовим округом. Ідею створення цієї відзнаки підтримали іноземні бійці полку «Азов». У 2016 таку медаль отримали перші іноземні воїни за свої заслуги у 2015 рік. Ці іноземці тоді служили в «Азові». Ірина Форостян, співавторка цієї нагороди, та інші причетні почали знову нагороджувати нею у 2023 році. Наскільки мені відомо, кілька людей з Інтернаціонального легіону отримали її. Загалом десь 200 людей має таку медаль.

Хочу згадати посмертно Джошуа Джонса і Клейтона Хайтауера. Вони отримали цю нагороду за те, що віддали свої життя у цій боротьбі. Вони служили в Інтернаціональному легіоні. Але вони були норманами. Така позиція «Норманської бригади»: це — братство. Якщо ти ушанований правом бути його частиною — то це на все життя.

Командир «Норманської бригади» Харульф є ветераном збройних сил Канади. Він очолює групу колишніх військових з Канади, США та Європи, які воюють на боці української армії. Ще на початку повномасштабного вторгнення він пояснив, що всі учасники бригади воюють добровільно.

На початку повномасштабного вторгнення президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян іноземних держав, які є друзями України, і запропонував долучатися до сил тероборони. З них згодом сформували окремий підрозділ — Інтернаціональний легіон територіальної оборони України.

Вже на початку березня 2022 року до України прибули перші з 16 тисяч іноземних добровольців для боротьби з окупаційними військами РФ.

У квітні цього року тодішній міністр оборони України Олексій Резніков запросив іноземних пілотів винищувачів F-16 доєднатись до Інтернаціонального легіону.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS