Гостя — лікарка-психотерапевтка вищої категорії, кандидатка медичних наук, голова Міжнародної організації практичної сексології Олена Голоцван.
Олена Голоцван: Залежно від фізіології людини, та чи інша реакція буде переважати. Наприклад, одні, одразу, не задумуючись, коли прийде повістка, чоловіки чи жінки — все, пішли до військкомату, або одразу на передову. У одних реакція на стрес — це «бий».
В когось — замри. Людина замирає, каже: «знаєте, я не можу ворухнутись, не можу дихати, спати, розумію, що треба щось робити, а нічого не можу». Ну, а «біжи» — це заховатись, заритися десь, втекти.
Згадаємо нашу сучасну культуру, сексуальну в тому числі. В радянські часи «кожна комсомолка мала „дати“ комсомольцю». А потім це все скасували, табу було на секс, заборона. Як не крути, але це відклалося.
«Хтось воює, а я буду говорити про секс». Тут ще й провина вмикається.
Нормальна сексуальність — це базова потреба, вона може проявляти себе в будь-яких умовах: і війни, і не війни.
Що ще в головах у людей? Що секс — це задоволення. Я, як сексолог з майже 30-літнім стажем скажу, що люди не знають, що секс також має й інші функції: спілкування, розрядки напруження… То виходить, що «якщо ти захотів у війну зайнятися сексом, значить в тебе буде провина». Ми називаємо це ірраціональною провиною. Вона людину пригнічує якимись звинуваченнями.
«А от ми зараз будемо займатися сексом, а в цей час загину 5 людей, я себе не пробачу». Це ірраціонально, тому що при чому тут ти зі своїм сексом і люди, які гинуть не від тебе, а від дій загарбників?
Читайте також: Уцілілий будинок не означає, що війна не зруйнувала життя — психологиня
Буває підвищене лібідо. І людина думає: «Що таке, тут стріляють, а в мене кожний день, і по кілька разів на день». Довготривалий стрес активує такі стародавні частини мозку, які відповідають за інстинкт самозбереження, розмноження, тому сексуальне бажання запрограмовано еволюцією. Щоб людина після себе лишила потомство.
Хоча і не треба розмножуватися, але це ж все одно сексуальний акт. Тому може бути навіть нав’язливе бажання сексу.
Постійне переживання негативних емоцій (страху, тривожності, жаху) викликає напруження майже в усіх м’язах тіла. І в полових органах також. Може запрацювати такий механізм розрядки напруги. Деякі автори пишуть, що часте збудження схоже на реакцію підвищеної мобілізації сил. Таким чином наш організм перевіряє, чи готовий він до боротьби. Не все так просто.
Якщо є можливість — задовольняти цю потребу. Якщо є з ким, якщо немає — це може бути мастурбація. Тому що може ж не бути поруч коханої людини.
Секс — це парна функція. Дві людини отримують задоволення. І от уявіть. Одна людина говорить: «Ні, я не можу, я боюсь». В людини реакція на стрес по типу «замри». З пари один не проти — інший боїться. Тоді ми говоримо, що це дисфункція. Це порушення, сексуальна дисгармонія, щось порушено в парі.
Якщо обидвоє не хочуть, обидва завмерли, то нехай. Вони в парі, вони прийняли це рішення, тому що для них зараз спокійніше просто бути одне одному підтримкою, друзями. В них зараз про це головний біль.
А якщо хтось хоче, а хтось не хоче — тут я одразу раджу: має сенс це обговорити. І, може, подумати про якісь умови (кудись виїхати, а потім повернутись). Щоб побути без очікувань сирен, прилетить, не прилетить…
Проєкт реалізований спільно з Всеукраїнською жіночою єврейською організацією «Проект Кешер» (Україна) за фінансової підтримки «Project Kesher» (США)
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS