Фото з сайту firstsocial.info
За даними Антиповича рейтинг Порошенко зараз вищій ніж у Тимошенко, у Сергія Тігіпка є невелика кількість електорату на Сході, а Михайло Добкін популярний лише на Харьківщині.
ОЛЕКСІЙ АНТИПОВИЧ: Дослідження ми проводили з трьома іншими соціологічними структурами – це «Соціс», КМІС і Центр Разумкова. За результатами цього достатньо масштабного опитування маємо картинку. Викристалізувалася лідерська двійка, але тимчасово, тобто, ми протягом останнього місяця зафіксували підтвердження першої позиції Петра Порошенка і другої позиції Юлії Тимошенко. А от з приводу всіх інших кандидатів – десь є зміни, десь немає змін.
За період, за який ми міряємо динаміку, а це стосувалося якраз березня-квітня, у нас з’явився офіційний кандидат від Партії Регіонів, це Михайло Добкін, який так чи інакше раніше не був позиціонований як кандидат від Партії Регіонів. І частково його підтримка мусила понизити рейтинг Сергія Тігіпка. Але, з другого боку, пан Михайло Добкін популярний лише на Харківщині: там за нього готові голосувати чверть виборців.
Місто Харків зараз не можу коментувати, ми можемо аналізувати обласні цифри. Певні регіони, і Харківська область виділялась окремим регіоном. Чверть за Добкіна в Харківській області, і 4,3% – за Сергія Тігіпка. Але натомість уже, наприклад, на Донбасі Сергій Тігіпко виграє Михайла Добкіна: 11% проти 9%.
АНДРІЙ КУЛИКОВ: Чому? У Харкові ясно: Добкін – це «свій». Тігіпко – не «свій» у Донбасі.
ОЛЕКСІЙ АНТИПОВИЧ: Колись, відповідаючи на питання про Донбас, я Сергія Тігіпка назвав не регіональним лідером Донбасу, а національним політичним лідером. Донбас мав свого президента – Віктора Януковича, і ця пам’ять вона буде ще довго жити, незалежно від ставлення до постаті Віктора Януковича. Тому Сергію Леонідовичу доведеться ще поборотися за електорат Східної України.
Про портрет українського виборця 2014 року.
ОЛЕКСІЙ АНТИПОВИЧ: Ситуація змінюється. І у зв’язку з надзвичайно складними подіями на кордонах України всі настрої, в тому числі – і електоральні, вони здатні змінюватися. Крім того, у нас є основна проблема, як на мене, це величезна кількість людей на Сході України, які розгублені з приводу того, а чи брати участь у цих виборах взагалі.
Тобто, за ситуації. Коли на Донбасі живе приблизно 10% усіх виборців України, їхня участь або неучасть у процесі голосування може навіть вирішити питання другого туру. Навіть при цих відсотках, які нами наведені сьогодні.
А якщо взяти до уваги, що у пана Тігіпка на даний момент 5%, а там є 10% виборців тільки на одному Донбасі, ми не говоримо про всю Східну Україну, і там є кожен другий, який не визначився, то це величезний гандикап, з яким можна працювати і працювати.
Звичайно, ці тенденції свідчать про великий страх війни, велику розгубленість, певне навіть розчарування у діях влади, яка, на думку частини українців, діяла невпевнено – як щодо Криму, так і щодо тих подій, які відбуваються в Харкові чи на Донбасі. Але, з іншого боку, є частина українців, яка підтримує ці дії помірковані, можливо, десь місцями навіть зам’які. Тому оцінювати надзвичайно важко. Регіональні відмінності в Україні тільки поглибилися, я б так сказав.
Але на це впливали якісь, можливо, зовнішні чинники, організовані. Більшість українців на даний час хочуть спокою і впевненості у завтрашньому дні.
Публікація підготовлена в рамках проекту «Чесні вибори» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.