Підводка: У форматі перемовин між США та Росією не часто можна почути про справді важливі кроки для українців. Цей блок як правило називають «гуманітарні питання», а насправді йдеться про найважливіші під час війни речі — про людей і їхні долі. Гуманітарні кроки у перемовинах — це повернення всіх військовополонених і захоплених цивільних, повернення вивезених дітей, доля українських громадян на окупованих територіях. People first — гасло кампанії українських правозахисних організацій, яка має привернути увагу саме до гуманітарних питань у перемовинах із Росією.
Олександра Матвійчук: Ми за останні тижні чули багато про природні ресурси, про геополітичні інтереси, про НАТО, ми чули бурхливі обговорення довкола «костюму Зеленського», але ми не чули нічого про людей. Ми не чули нічого про людей на окупованих територіях, що буде з ними.
Ми не чули про повернення військовополонених, про незаконно ув’язнених цивільних, про вивезених українських дітей. Тому мета кампанії People first — повернути людський вимір до політичних перемовин.
Анастасія Багаліка: Росія заявляє, що ми провели обмін 175 на 175 і таким чином частину вже повернули.
Олександра Матвійчук: Ми не володіємо точними цифрами [кількості] людей, яких утримує Росія, але ідеться про тисячі. При чому не тільки військовополонених, а й незаконно ув’язнених цивільних. При чому, якщо міжнародне гуманітарне право дозволяє країні під час збройного конфлікту брати в полон солдатів ворожої армії, то воно ж не дозволяє брати в полон цивільних. А Росія це робить. Вона ув’язнила тисячі чоловіків, жінок, навіть підлітків.
Читайте також: Режим припинення вогню має бути сталим — Ольга Айвазовська про ймовірність виборів
Анастасія Багаліка: Навіщо РФ це робить? Є така версія, що це спосіб тиску на Україну при потенційних перемовинах. Зараз якраз тривають такі перемовини, чи можна припускати, що звільнення людей буде одним із питань?
Олександра Матвійчук: Росія завжди використовує долі людей для політичних торгів. Але тут вона досягає кількох завдань. Цивільні з окупованих територій — це часто люди з таких груп, які Росія вважає нелояльними: українські митці, священники, журналісти, громадські активісти, представники місцевого самоврядування. Росія ставить перед собою за мету їх знищити або «витиснути» з регіону, щоб встановити над ним контроль. І вона це робить.
Наведу яскравий приклад. Яскравий не тільки трагічною кінцівкою, а й тим, що доволі відомий. Юрій Кирпатенко — український диригент, який відмовляється під час окупації Херсона грати в так званому «міжнародному» концерті, який організовують росіяни, і його за це вбивають. Ідеться про демонстрацію нелояльності. Але я акцентую на тому, що росіяни пішли далі. Ти маєш не тільки не демонструвати нелояльність, ти маєш продемонструвати показову лояльність, інакше ти можеш стати мішенню.
Анастасія Багаліка: Чому про ці цифри і цю проблему знають так мало в американському політикумі?
Олександра Матвійчук: Тому що це одразу змінює цинічні прагматичні «розклади» того, як на думку сильних світу цього треба вирішити цей конфлікт. Бо це приносить якусь людську емоцію і ти розумієш, що все набагато складніше. І ти не можеш просто сказати «ви маєте піти на територіальні поступки», бо це питання не суто територій, а це питання людей, які там проживають. А ці люди живуть там в нелюдських умовах.
Свого часу я навчалася у Стенфордському університеті. Це було за кілька років до повномасштабного вторгнення, але війна вже йшла і ми активно нею займалися. І я взяла курс з врегулювання міжнародних конфліктів, щоб розуміти, як це відбувалося в інших країнах.
Із того курсу я чітко запам’ятала, що першою ознакою того, що сторони готові укласти мир є звільнення всіх військовополонених, які були захоплені під час бойових дій. Тому одна з вимог кампанії People first полягає у тому, що військовополонених і цивільних треба звільнити ще до початку всіх перемовин.
Читайте також: Кожен новий президент США намагається «перезавантажити» відносини з Росією, — Валерій Пекар
Анастасія Багаліка: Ви вірите в те, що Росія це зробить?
Олександра Матвійчук: Росія це звісно не зробить без тиску. Власне, чому ця кампанія почалася — щоб спробувати організувати цей тиск. Так, ми не наївні. Але ми маємо бодай спробувати.
Мені дуже не хочеться, щоб у наших слухачів склалося враження, що все безнадійно. Це не так. Ми намагаємося відстежувати і допомагати людям на окупованих територіях, попри те, що ефективних способів це робити немає. Ми постійно бачимо приклади безумовного героїзму людей, які там залишаються.
З останнього публічного — це стаття в одному із західних видань про підпільні читацькі клуби, які робить українська молодь. Тому я завжди повторюю, що якщо наші діти на окупованих територіях борються за те, щоб залишатися українцями, то ми, дорослі, точно не маємо жодного морального права опускати руки і казати, що нічого не можна зробити. Ми маємо боротися! Історія людства переконливо свідчить, що авторитарні режими падають, імперії розпадаються, а їхні лідери, які вважали себе недоторканними, постають перед судом.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або у відео на Youtube-каналі
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: