Рік справі про вбивство у Лощинівці. Чи є прогрес у судовому процесі?

Наприкінці серпня виповнився рік резонансній справі про вбивство дівчинки у селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області.

Як каже Андрій Лещенко, адвокат підозрюваного Михайла Чеботаря, за цей рік, зацитуємо, – «ми нe наблизилися ні на крок до з’ясування справжніх обставин та виявлeння справжнього вбивці».

23 серпня 2017 року у Малиновському районному суді Одеси мав би відбутися перший розгляд справи по суті. Втім, як повідомила “Громадському радіо” помічниця головуючого судді Віктора Короя, колегію з трьох суддів зібрати не вдалося.

Раніше суди постійно повертали справу або до слідчих органів або з Апеляційного суду до суду першої інстанції (див. інфографіку нижче). Як каже адвокат Андрій Лещенко, суди почали гратися у цю справу, як діти у добре відому гру «гаряча картопля».

Прокуратура просила передати справу знову в Ізмаїл, або в Татарбунари, або в інший найближчий суд. Але Апеляційний суд прийняв доводи захисту, щоб справу розглядали саме в Одесі, і справу направили до Малиновського райсуду Одеси. Там, уже на попередньому судовому засіданні були відхилені всі клопотання сторони захисту. Адвокат нарікає, що «справедливості так не здобути і не добратися до суті». Тому порадившись із підозрювним, вирішили заявити клопотання про суд присяжних, як  це дозволяє оновлений Кримінальний кодекс.

За словами правника, якщо не провести повторну експертизу щодо аналізу ДНК матеріалів з рук дівчинки та не провести необхідні слідчі дії, то істину навряд чи вдасться встановити. За словами обвинуваченого Михайла Чеботаря, цей страшний злочин вчинила інша особа, яка перебуває у статусі свідка. Це підтверджується, як каже адвокат, й іншими матеріалами, про які будуть говорити у суді.

Керівниця Центру правового моніторингу “Гідність” Тетяна Герасимова сказала “Громадському радіо”, що взяла цю справу під контроль. Сам центр створили для моніторингу судових засідань по кримінальних справах, пов’язаних з подіями 2 травня 2014 року в Одесі.

Центр керувався резонасністю справи, адже йдеться про дискримінацію щодо ромів Лощинівки, в основі якої було звинувачення у вбивстві хлопцем ромської національності. Тетяна Герасимова каже:  «Чим глибше вникала в цю справу, тим більше питань виникало спочатку до слідчих і прокуратурі, а потім вже і до суддів». 

У Тетяни Герасимової є обґрунтовані побоювання, що внаслідок однобокості досудового розслідування на лаву підсудних потрапив невинний: «Поліцейські взяли по “гарячих слідах” того, на кого їм вказали в селі, привели до сільради, побили, змусили підписати протокол і тільки потім відвезли в поліцію. Адвоката, як годиться, відразу не надали. Іншу версію подій не вивчали. По-друге, в одеському СІЗО, за деякими даними, Михайло Чеботар захворів на туберкульоз, але обстеження і лікування йому надали лише після настійних вимог адвокатів і втручання Уповноваженого з прав людини ВР».

Пані Герасимова звертає увагу, що  справу вирішили слухати у закритому режимі, хоч про це ніхто не прохав, навіть мати загиблої. За її словами, “такий цинізм цілком властивий багатьом одеським суддям, які подібними маніпуляціями позбуваються незручних резонансних справ. Точно так само цей же Київський райсуд у травні цього року позбувся резонансної “справи 2 травня” зі звинуваченням 20 антимайданівців у масових заворушеннях 2 травня 2014 року…”. 

Незважаючи на те, що санкція статті, в якій обвинувачується житель Лощинівки Михайло, передбачає довічне позбавлення волі, на думку адвоката підозрюваного, сьогодні це «класичний приклад інквізиційного процесу, коли присутні катування підозрюваного з метою вибиття зізнань, слідство було неповним та однобоким всупереч вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства”. Адвокат Андрій Лещенко, чию роботу підтримує Антидискримінаційний центр “Меморіал” вважає, що обвинувачення, слідчі не перевіряють причетність до злочину іншої особи саме через національну приналежність обвинуваченого до ромської національності.

Цікавий аспект. Підтвердженнями проявів дискримінації за расовою приналежністю правник вважає згадку у низці офіційних документів таких слів, як «цыган».

Підтвердженнями проявів дискримінації за расовою приналежністю правник вважає згадку у низці офіційних документів таких слів, як «цыган».

Учасники й учасниці Open Data Story Camp в Одесі цього серпня аналізували дані, що містить Єдиний державний реєстр судових рішень. Ось що виявилося, такі згадки є навіть у вироках, але їх менше одного відсотка від всіх ухвал. Отже, можна говорити про особливу увагу до етнічного походження підозрюваних?

Журналістка Світлана Шимко і дослідник Андрій Улін з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2016 року у вироках у справах кримінального судочинства по всій Україні, що містяться в ЄДРСР, здійснили пошук за словами: «ромський/ого/ої», «циган». Всього таких документів-вироків, станом на 22 серпня 2017 року – 674550 вироків. Кількість вироків, де згадуються уключові слова – від 0,25% до 0,36% відсотка. Знайдено – 1995 документів зі згадками пошукових слів. Часто це йдеться про обвинувачених – “ОСОБА ромської національності, зовнішності, чи навіть «народності»”. Згадується поруч з громадянством України, так само як і «Особа, циган, громадянин України». Є й вироки, де ці слова задуються в описі справи, буває, в контексті жінка «ромської національності» продавала наркотики, а то й навіть без прив’язки до злочину, наприклад «два цигани пили каву».

На цьому ж заході з роботи у Єдиному державному реєстрі судових рішень виступала й активістка кампанії “ЧЕСНО. Фільтруй суд!”, юристка Центру демократії та верховенства права Галина Чижик. Вона говорила, що правосуддя в Україні зазвичай не виправдовує.

На питання “Громадського радіо”, як часто людей виправдовують у судах, якщо є обставини, які свідчать про причетність іншої особи, якою є ймовірність, що на це зважать у судовому процесі, юристка відповіла, що тенденція змінюється.

 

За даними статистики, стверджує правознавиця, у 2016 році українські суди ухвалили вироки стосовно 79405 осіб. З них виправдали лише 314 осіб, що становить менше 1%. І така статистика була притаманна й попереднім рокам.

Причиною цього, на думку Галини Чижик, є стереотипне уявлення про те, що прокуратура, яка підтримує державне обвинувачення, нібито належно проводить досудове розслідування, а тому вина обвинуваченого поза всякими сумнівами. “Більше того, навіть у Дисциплінарному статуті прокуратури є норма, яка передбачає дисциплінарну відповідальність прокурора у разі винесення судом виправдувального вироку”, – звертає увагу активістка кампанії “ЧЕСНО. Фільтруй суд!”.

І додає, що за її оцінкою, ця тенденція змінюється, і примітно, що ініціюють зміни самі судді. Так, минулого року суддя Кропивницького окружного адмінсуду Роман Брегей запустив флешмоб «Я не боюся виправдати людину».

Нагадаємо, убивство дитини викликало «соціальний вибух» у селі Лощинівка, Ізмаільського району Одеської області. 27 серпня 2016 року мешканці села, представники болгарської національності, почали трощити та нищити поселення односельців-ромів. Ще минулої осені ми повідомляли, що роми, які втекли з Лощинівки Одеської області, просять допомоги. Вони так і не отримали житла, де б родини з дітьми могли проживати. Пізніше на зустрічі в Одеській ОДА чиновниця говорила, що погром у Лощинівці є маніпуляцією ЗМІ. 

Пізніше в Одесі бачили листівки, які розпалюють міжнаціональну ворожнечу. У них маніпулювали трагедією в Лощинівці. Водночас правозахисники намагалися залагодити конфлікти у селах, зокрема, на Харківщині, аби ті не переросли у погроми, подібні до Лощинівки.

Також у цьому випуску слухайте про те, що з Будапешта повернулися ромські активісти з Києва та Кременчука, котрі брали участь у літній школі Центрально-Європейського університету. Протягом двох тижнів вони вивчали тему ромської ідентичності. Цьогорічна літня школа Romani Identities об’єднала дослідників, митців та активістів. Лише Україна була представлена в усіх категоріях. Учасниками курсу стали: дослідниця та активістка ромського молодіжного руху Тетяна Сторожко, ромський активіст Володимир Яковенко, а також художниця та дизайнерка Наталя Томенко. 

Над випуском радіопрограми працювали Ольга Веснянка, Федір Кондур, звукорежисер Андрій Іздрик. Ромський проект Chiriklo на Ранковій Хвилі є спільним продуктом Ромського радіо «Чірікло» та «Громадського радіо», більше про життя ромів можете слухати на сайті радіо «Чірікло».