Боротьба за Совські ставки у Києві: чому захист цієї зеленої зони називають чи не найуспішнішим у столиці

— Є червонокнижна бджола…

— Бджола червонокнижна?! У нас є такі бджоли? Навіть не знала!

— Так, є, називається бджілка тесляр.

— Нічого собі!

— Вона така фіолетово-чорного кольору.

— Ого!

— І вона дуже крупна. Майже як джміль.

Кажуть, Київ — місто парків. Дехто стверджує, що зелених насаджень у місті навіть вдвічі більше за норму. Але звідки така інформація — невідомо, адже інвентаризацію зелених зон не проводили уже понад 20 років.

У липні 2020 року місто затвердило показники розвитку зелених зон. Так от їх розвиток та збереження, кажуть у муніципалітеті, має стати одним із пріоритетних напрямків роботи влади. А створення нових парків та скверів забезпечить покращення екологічної ситуації і допоможе повернути статус зеленої столиці Європи.

Та на практиці деякі зелені зони Києва існують швидше усупереч, а не завдяки. Серед таких і Совські ставки, розташовані на річці Совці, притоці Либеді.

Чому боротьба за Совські ставки нині є чи не найуспішнішим прикладом захисту столичної природи і чому там досі немає парку, хоча ставки громаді Києва повернули?

«По генеральному плану це досі зелена зона і акваторія», — каже дорогою Андрій Яніцький, керівник ГО «Екопарк Совські ставки» поки ми їдемо до місця призначення.

За вікном перші дні грудня, морози і -9°C, що відчуваються як -18°C.

Совські ставки і земля навколо них — це 22,5 га території. Активісти хочуть бачити тут парк.

Що відомо про забудовника

Від 2008 року і донедавна ця місцина хоч і зарезервована рішенням Київради від 1994 року під створення об’єкту природного заповідного фонду, була в оренді у компанії «Господарник», за якою стоїть нинішній депутат міськради Ігор Баленко, серед іншого співвласник мережі супермаркетів «Фуршет», який також є членом земельної комісії. І, за словами активістів, має вплив на її рішення.

«Наскільки я розумію (це не можна давати, як прямий факт), це юридичний коментар про всяк випадок, бо він судиться з активістами. Наскільки я розумію — це його бізнес. Тобто він робить такі рішення по землі, отримує контроль за земельними ділянками, потім залучає інвесторів і вони з ним ділять прибутки», — каже Яніцький.

До речі, саме у 2008-му і виникли перші акції проти забудови, а будівельний паркан, який тоді оперізував ставки навколо, і який знесли, був найдовшим у Києві на той час:

«Із 2008 року у багатьох родинах з’явилися чи подорослішали діти. І виходить, що тут вже два-три покоління місцевих воюють за ці ставки».

Тими ж роками компанія «Господарник» заявляла, що збудує тут торговельно-розважальний центр. Договір укладали на 15 років, але у разі, якщо за три роки так нічого і не буде побудовано, його мали розірвати достроково. Це зробили роки потому у 2019 році і завдяки столичній прокуратурі. Але чому фірма, яка з часом вже почала просувати проєкт житлової забудови замість ТРЦ за стільки років дійсно не перетворила територію на те, що хотіла?

«Наскільки я розумію — у нього немає таких грошових ресурсів. Або він не готовий їх витрачати. Форбс назвав його одним із найбільших рантьє України з прибутком від комерційної нерухомості 10 мільйонів доларів. Але чи це так, чи ні — ми не знаємо, скільки у нього боргів — ми не знаємо. Можливо у нього була ця земельна ділянка, але не було грошей на її освоєння. І він шукав інвесторів. Точніше у нього спочатку може і був інвестор, але у 2008 році була криза й інвестор міг передумати. Я точно знаю, що у 2016 році знайшовся інвестор «Геос Девелопмент», який був готовий забудувати цю землю, але не торговими об’єктами, а житловими. Тому йому і знадобилася зміна цільового призначення», — пояснює активіст.

З’ясування обставин із Баленком та компанією завершилось у жовтні цього року, коли Верховний Суд залишив у силі рішення усіх попередніх судів про розірвання договору оренди та повернення каскаду Совських ставків громаді Києва.

— Це струмок, у який, за нашими підозрами, впадають звідкись нелегальні врізи. Через дорогу є заправка, мийка, приватні будинки. Можливо хтось із них врізається. Тому тут не дуже чиста вода.

— А зліва це що за водойма?

— Ліворуч — це вже заболочена територія. Раніше тут був глибший ставок. Зараз дійдемо до середини і я вам поясню, чому з одного боку від річки ставки глибші, ніж з іншого.

Совські ставки — дика природа посеред Києва

Ставки розкинулись в улоговині між пагорбами з шумними дорогами, тисячами автівок та безперервним рухом.

«Ця ділянка забирає надлишок вологи. Бачте, якщо подивитись поруч пагорби. І з усіх цих пагорбів сюди йде вода. Вона не стоїть тут, не затоплює будинки, паркінги, підвали. А вона йде далі річкою, зупиняється у ставках, тому що вони, як губка, все це у себе вбирають. У центрі Києва там, де Гулівер, наприклад, постійно підтоплення, затоплення, а тут це природнім шляхом регулюється», — пояснює Андрій Яніцький.

Але окрім естетичної насолоди та оздоровлення від прогулянок ця місцина ще є й важливою ланкою тутешньої інфраструктури:

«Ця доріжка виконує транзитну функцію. Вона з’єднує вулицю Бражка і проспект Лобановського. На Бражка дуже мало громадського транспорту, а на Лобановського — багато. І тому люди з Бражка сюдою ходять на Лобановського».

Між іншим, на плані околиць Києва від 1842 року Совські ставки уже згадуються. А наприкінці ХІХ століття монахи Києво-Печерської Лаври створили тут каскад ставків, щоб розводити рибу. За радянських часів ці функції перебрало на себе держпідприємство «Совки», яке стало нерентабельним ближче до розпаду Радянського Союзу.

Відтоді природа тут — не надто зазнає впливу людей, тому очерет росте, де може, старі втомлені дерева падають і лежать — де хочуть. На мить можна й підзабути, що все це посеред мегаполісу.

— Виходить, що ставки згори виглядають таким овалом довгастим. Виглядають рибиною. Ми її зараз якось проходимо не вздовж, а в поперек.

— То десь під головою?

— Ні, десь посередині. Зараз дійдемо до її центральної точки.

Про створення ГО «Екопарк Совські ставки»

У громадську організацію активісти об’єднались нещодавно, у листопаді. Андрій Яніцький пригадує, що людей проти забудови було багато і на початках, роки тому, але усі були з різних груп. Екологи, собачники, батьки з дітьми, амбітні політики, які хотіли зробити собі ім’я. І каже тому, позиція була реактивна: на землю нападали — громада відбивалась, але постійної проактивної систематичної роботи не було.

І вже коли у 2021 році спроби забудувати знову відновились почали шукати спільні точки дотику.

«Ми зійшлись на тому, що жодної забудови немає бути. Може бути будинок охорони, з туалетом, кімнатою матері і дитини. Щоб можна було десь передягнутись і було де зберігати речі тим, хто працює в парку».

Андрій пригадує, що коли починали свій системний рух по захисту ставків, то за досвідом і на екскурсію луками їздили до вже покійного Максима Стравінського, одного із засновників ГО «Екопарк Осокорки».

Проєкт майбутнього парку

Над концепцією майбутнього вигляду парку Совські ставки, що не передбачає забудови, працювала ціла команда різних фахівчинь та фахівців. А назагал проєкт представляв архітектор Дмитро Мухорін:

«По периметру вдовж доріг, що оточують ставки, ми плануємо зробити велопішохідну доріжку. А всередині по території Совських ставків зробити дерев’яні доріжки на металевих каркасах, тому що паводкові води інші типи доріжок розмиватимуть. А крізь такі доріжки вода спокійно проходитиме і вони будуть цілі. Ну і також говоримо про різні запроєктовані на території активності — дитячі, спортивні майданчики, майданчик для вигулу собак. Ми задали таку загальну канву, а вже в процесі детального проєктування можуть з’явитися ще якісь цікаві речі».

І як слушно зауважує Дмитро, ставки уже розташовуються практично у центрі міста:

«Я періодично їжджу велосипедом. То від Совських ставків до Хрещатика десь до 15 хв. Навіть пішки можна! От ми якось ішли з Господарського суду, то спустились від перехрестя, де станції метро Печерська, по Коновальця повз Володимирський ринок. Там пройшли прокол під залізницею, де на Байкове кладовище на центральний вхід іти. Звідти вздовж Байкового ще трошки по Бражка і вже Совки».

Оскільки територія тут дуже жива і малодоторканна, можна припустити, що частіше люди тут гуляють влітку, чи коли вже тепло навесні чи восени, коли сухо і під ногами не треба місити болото чи кучугури снігу. Але ні, як з’ясувалось, гуляють люди цими краями не лише за плюсової температури.

— Ви бачите, ми йдемо, а тут вже є сліди. Ми не йдемо по чистому снігу. Сніг випав учора і люди уже тут гуляли.

— Так, натоптано.

— Натоптано, і ми йдемо не по найактивнішій стежці. Далі будемо повертати, там буде активніше. Та й коли ми навіть тільки заходили, то нам уже назустріч людина йшла.

Згори і донизу парк пронизує сама річка Совка. Вода у ній прозора, але її зовсім небагато, сантиметрів до 20. Хоча, як каже Андрій Яніцький, коли падає сильний дощ чи тане багато снігу — рівень води може підійматись на метр-півтора.

— У документах відповідального підприємства «Плесо» вона не значиться як річка, а значиться як струмок. Хоча, наприклад, на наступній земельній ділянці триває будівництво ЖК «River Dale». Яке апелює, що це житловий квартал на річці і що річка — це їхня особливість. Тобто там вона річка, а тут вона раптом струмком стає, а вище вона знову річка. Це такий юридичний крок був, щоб не оформлювати цю земельну ділянку у дві земельні ділянки, бо Водний кодекс не дозволяє передавати в оренду річки. Він дозволяє передавати лише закриту воду. Струмок — це наче таке, що з ним можна не рахуватися.

— Тобто струмком можна знехтувати, а якщо тече аж річка, то можна нею рекламувати і ЖК.

Мешканці ближнього ЖК проти забудови

Від 2008-го тут побудували не один будинок. І якщо тоді мешканці цих новобудов участі у захисті ставків не брали, то тепер, оселившись та обжившись розуміють, що воліють з вікон дивитись на парк, а не на іншу будову. Серед найбільш активних зараз виступають мешканці ЖК «The Lakes».

У ньому 1586 квартир і в одній із них мешкає Юлія Яценко. Вона вболіває за збереження цієї місцевості упродовж останніх двох років. Каже, до життя тут і ситуації зі ставками не задумуваласью, вистачає місту зелені чи ні:

«Спочатку ми навіть якоюсь мірою були «за» забудову. Тому що багато мешканців побачили петицію, яка підтримувала ніби як збереження екосистеми, але з побудовою якоїсь інфраструктури. Ми всі загорілися, почали заглиблюватися і згодом зрозуміли, що це все обманювання людей. І тому дуже швидко перемістилися в екоактивісти за збереження парку. З дітками почали там гуляти. І весь бруд, який виливали на цю місцину, то цього насправді не було. Я от з двома маленькими дітками гуляю із задоволенням. Вони навіть самі тягнуть.

У мене вікна виходять і всередину двору, і на ставки. Зранку дуже класний схід сонця, а захід — на іншу сторону. Дуже чудова місцина».

Поспілкувавшись з Юлею я зрозуміла, що вона — щасливиця, бо у якому б районі Києва не жила, всюди її супроводжувала природа:

«Я виросла на Харківському масиві біля Парку партизанської слави. Тобто поряд був ліс, чудова місцина, і я звикла. Потім я 12 років жила біля Ботанічного саду. І тут переїхали знову, але втрачати природу не хотілося. Я звикла вже до того, що природа поряд».

Державні будівельні норми України твердять — у межах житлового району парк повинен бути у пішохідній доступності радіусом не більше ніж 1500 м.

— Як далеко чи близько звідси розташований парк?

— Найближчий це Голосіївський. До нього треба їхати з двома пересадками. Тобто треба доїхати до Деміївки спочатку на маршрутці, а потім ще пересісти одну станцію метро до Голосіївської. І там уже парк. Це не дуже зручно, наприклад, з дитиною їхати двома транспортами.

Звичайно, неможливо сказати, який відсоток місцевих вболіває за збереження ставків, хто проти, а кому байдуже. Але активна частина громади працює над тим, щоб у майбутньому парку кожен та кожна могли знайти тут місце для себе.

«Є різні місцеві. Є ті, що ловлять у свій об’єктив пташок. А є ті, що люблять просто посмажити м’яса, і тому є протиріччя, що одні більш екологічні, інші більш практичні. Але я думаю, що коли тут буде парк і буде якесь зонування, то з цим буде простіше», — каже активіст.

Імпрези на підтримку Совських ставків

Задля інформування людей про ставки, їхню цінність і користь, активісти вдаються до різних прийомів. Буває запросять когось пограти якоїсь музики, буває — депутата для відвертої бесіди.

— Робили таку атракцію, як «Саксофон на ставках». Запрошували музиканта, він грав кавери на відому музику.

— Це для того, щоб якось привернути увагу?

— Так, ми регулярно щось таке робили. Бо просто постійні толоки з часом набридають. Тому ми робили толоки з пловом, толоки з депутатами.

— Із пловом у сенсі зі стравою? Так-так. Одні прибирають, інші готують. У нас тут, для прикладу, живе один ресторатор. Він запитував, чим може допомогти і робив для нас шашлик.

Більшість лав, мостиків, поручнів активісти у цьому де-факто парку зводять своїми силами. Фарбують усе в жовтий. Без жодного прихованого змісту, просто, кажуть, колір життєрадісний.

А на найбільшому зі ставків цього року навіть власноруч встановили 5 пірсів. Спочатку планували їх для рибалок, але по факту стало зрозуміло, що з них вийшли гарні фотозони.

— Дівчата гуляють: «О, на інстаґрамчик». Фоткалися, теґали. Хто гуляв із собачкою — фотографував собачку, хто з дітьми — дітей. Годували качок тощо. Я так зрозумів, що воно дуже муляло забудовнику, бо в якийсь момент невідомі прийшли і професійно електро чи бензиновою пилкою все спиляли.

— Ого!

— Так. І це було в ніч на 8 березня. Тобто чоловіки місцеві всі були зайняті закупами для своїх коханих, а вранці 8 березня хтось пішов тут прогулятись і побачили тоді, що все поспилювали. І це був для нас прямо розпач. Але воно дало великий зворотний ефект. Бо люди стали більш радикальними. Плюс, це викликало хвилю обурень у соцмережах.

— Скільки часу ці пірси простояли?

— Десь пів року. Ввечері, коли сідає сонце, тут дуже красиво.

За те, щоб надати цій території статусу ландшафтного заказника місцевого значення «Нижній каскад Совських ставків» науковці виступили ще у 2018 році. Як пояснює екологиня Катерина Полянська, це не означає створення території з ландшафтним дизайном, тут ідеться про те, щоб природа зберігалась у комплексі:

«Це ландшафт, що складається з компонентів природи. Це води, ґрунти, рослинний світ, тваринний світ, повітря, мікроклімат. Уся така цілісна екосистема, і щоб зберігати не окремі її компоненти, а в цілому, і створюється ландшафтний заказник».

Екологиня також зазначає:

«Щоб зрозуміти цінність Совських ставків, варто приїхати на Деміївську площу, туди, де дерев вже майже не лишилося. Бетонні джунглі, розв’язка, багато пилу в повітрі. А потім перейти до Совських ставків. Там чистіше повітря, там набагато тихіше, спокійніше, живе багато птахів. Навіть болотяні черепахи, жаби. Для Києва це дуже цінно, тому що дикої природи стає все менше і менше. І навіть місцеві жителі кажуть, мовляв, не треба ніяких доріжок, ні асфальтувати, нічого, просто якісь ґрунтові доріжки. Прибирати, доглядати, щоб було чистенько та охайно і хай воно так усе і лишається».

До речі, згадані болотяні черепахи охороняються Бернською конвенцією про охорону дикої природи Європи. Україна до неї приєдналася у середині 90-х.

Отож, чому ставки в одній частині парку повноводніші ніж в іншій?

— Це така ж врізка, про яку ви говорили?

— Ні, це не врізка. Це ось з того боку теж був ставок. Чому з того боку таких повноводних ставків нема, а з цього є? Тому що хтось невідомий ось так зливає ці ставки. Колись і там вони були повноводні, але перерили такі дамби і злили всі ці ставки в річку і тому вони не встигають наповнюватись.

— Для чого це зробили?

— Я так розумію, щоб показати, що тут немає ніяких водойм.

Колись ставків тут було більше, нині їх менше ніж десять. Десь заріс, десь замулився. Тому, як тільки з’явиться можливість, першочерговим завданням активісти вбачають можливість розчистити мул та очерет.

— Це озеро якось називається?

— Ми ще не придумали, можете дати йому назву.

— То у нього немає поки назви…

— У нас є активіст, який пропонував назвати кожне озеро ім’ям якоїсь рибки: ставок карася, ставок щуки. Але це його приватна ініціатива. Ми це ще не обговорювали.

Екологічна комісія підтримала рішення передати Совські ставки профільному комунальному підприємству «Київзеленбуд» ще у вересні. Але три місяці по тому уже згадана земельна комісія створення парку на ставках не проголосувала, вирішили створити робочу групу. Для переходу до наступного етапу активістам забракло трьох голосів. Звичайно, вони знову звернуться із цим питанням до «зеленої» комісії вже у 2022 році.

І якщо місто таки зверне увагу на Совські ставки, то цей парк може стати першим в Україні міським водним парком. Зрештою чи багато ви знаєте місць, де літають червонокнижні бджоли?

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS