Нова музична культура та мрія про ревіталізацію промзон: як змінюється «Вільна Хата» у Краматорську

Говоримо про одну з перших громадських ініціатив прифронтового Сходу.

Ведучі

Ольга Русіна

Нова музична культура та мрія про ревіталізацію промзон: як змінюється «Вільна Хата» у Краматорську
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr-dalibude-2022-01-24_vilna-hata.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr-dalibude-2022-01-24_vilna-hata.mp3
Нова музична культура та мрія про ревіталізацію промзон: як змінюється «Вільна Хата» у Краматорську
0:00
/
0:00

Громадські простори є зараз практично в усіх великих прифронтових містах Сходу. Приміром, DRUZI у Костянтинівці Схожі ініціативи є у Слов’янську, Дружківці, Лисичанську, Маріуполі. «Вільна Хата», або ж скорочено «Вільха», у Краматорську була першою — саме з її засновниками часто контактували активісти з інших міст, аби ті поділилися досвідом.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений «Вільна Хата» | Платформа (@vilnakhata)

Як все починалося

«Вільну Хату» створили у 2015 році, вона частково розташовувалася ще у підвальному приміщенні — бомбосховищі. Лекції та концерти відбувалися нагорі, а майстерні — унизу. Тоді вона була єдиним таким осередком на Донеччині. Зробили його разом місцеві активісти та львів’яни — співзасновник «Вільхи» Микола Дорохов, коли його рідне місто окупували, поїхав до Західної України. А повернувся у визволений Краматорськ уже разом із новими знайомими зі Львівської освітньої фундації, які допомогли заснувати громадський простір.

Один із нинішніх працівників молодіжного простору Артур уперше потрапив до «Вільної Хати» саме тоді. Але захопився ідеєю не одразу: упродовж кількох років навіть переїздив за кордон і планував там жити, але урешті-решт повернувся до рідного міста.

Фото VILHA

За 7 років свого існування «Вільну Хату» кілька разів «переформатовували». Спершу тут були дуже різноманітні напрямки діяльності — освітній, соціальний, навіть екологічний. Зараз активісти думають над подальшими змінами, пояснює Артур:

«У «Вільної Хати» вже було два «переродження». Спершу навіть приміщення було інше, в іншій частині міста. Тоді це був у буквальному розумінні «вільний простір» — ти приходиш, тусуєшся, відпочиваєш, спілкуєшся з усіма, граєш у якісь настолки. Потім «Вільна Хата» перетворилася у радше резиденцію — з’явилися театральний, музичний, поетичний осередки, була дизайн-лабораторія. 

Зараз ми на третій стадії — «переродження». Ми хочемо змінитися і вже не так сильно асоціюватися зі «старою» «Вільною Хатою». Адже, як молодіжний центр, ми маємо йти у ногу з часом, бути завжди актуальними», — розповідає Артур.

Хлопець додає: зараз хочуть робити більше вечірок, музичних заходів, а також розвивати освітню частину — бо це ті два напрямки, які цікаві молоді.

Зараз у команді працюють до десяти людей. Окрім самого простору «Вільної Хати», вони розвивають кілька додаткових проєктів: це музична студія та соціальна ініціатива «Добрий сусід». А створена раніше театральна лабораторія вже переродилася в окреме угрупування. Так само пробували зробити із дизайн-лабораторією, але не вдалося — цей напрямок менш інтерактивний, під час карантину всі її учасники працювали з дому і спілкувалися в «зумі», тож побудувати спільноту не вийшло.

Фото VILHA

Альтернативні концерти

Натомість музична діяльність не обмежується лише студією. У вересні 2021 року, коли Краматорськ відзначав День міста, активісти організували альтернативні заходи для молоді, розповідає Артур:

«Кожного року у нас одне й те ж. Усі денні заходи — я нічого проти них не маю: у нас був марафон, ярмарок тощо. До них ми ставимося цілком позитивно. Але вечірня програма Дня міста повторюється кожного року: у центрі ставлять сцену, запрошують…. на мою особисту думку — суперечливих артистів. Вони виступають зі сцени, усі навколо махають руками, п’ють, і все. У кінці цьогоріч виступала кавер-група — із чиїми піснями…? Не пригадую точно, загалом, якихось російських колективів», — додає він.

Усе це насправді нецікаво, за словами Артура.

«Підлітки, молодь — ми не ходимо на такі заходи. Але День міста ми також хочемо відзначити. Тож ми вирішили зробити альтернативу. Базувалися у парку Пушкіна, на єдиному скейт-майданчику міста. Там ми провели гараж-сейл — запросили всіх наших знайомих, митців, які продавали свої роботи. Протягом усього часу грали діджеї, свою локацію мала кав’ярня, виступив також театр. А в кінці ми провели рейв», — згадує хлопець.

Фото VILHA

Артур додає — були сумніви щодо того, хто прийде на їхній захід, але все вийшло краще, ніж очікували.

Схожі заходи організовують і у сусідній Костянтинівці. Буквально за кілька місяців до цього там у закинутій промзоні відбувся вже утретє великий музичний фестиваль «The Most Fest», а активісти із тамтешнього вільного простору DRUZI та із Вільної Хати — добрі товариші. Однак із промзонами у Краматорську усе дещо складніше. Пояснюють Артур та його колега Микита:

«Промзони — це взагалі «хвора» тема, мабуть, усієї нашої області — сподіваюся, що не всієї України. Ми теж виступаємо за ідею ревіталізації. Ми особливо сильно зіткнулися з цією проблемою минулої весни. Подумали: у нас же багато промзон, ми маємо використати хоча би невелику їхню частину — хоча би ненадовго взяти в оренду і провести там один концерт. Уже навіть були домовлені музиканти, які мали би приїхати. У нас в місті немає нормального концертного майданчика — тільки які-небудь Будинки культури, а це не ті місця, де можна потанцювати.

Ми почали шукати промзони, бо це якраз такі локації, які можуть переродитися в культурно-мистецькі центри. І, як виявилося, майже всі промзони Краматорська мають приватних власників — їх уже хтось викупив. Незрозуміло хто і незрозуміло як. До кого тільки ми не зверталися — нам усюди відмовляли», — ділиться Микита.

Фото VILHA

Тому пошуки закінчилися нічим. І вони провели музичний захід прямо в холі «Будинку культури» в старій частині міста.
Зробити у місті сучасний концертний майданчик — це одна із цілей Вільної Хати вже не перший рік, каже Артур.
Ще під час пошуку локацій для концерту активісти створили сторінку в інстаграмі під назвою «90.03 culture». Цей дивний номер знайомий усім людям (передусім — творчих професій), які працюють як фізичні особи-підприємці — тобто ФОПи.

90.03 — це код одного з видів такої роботи із доволі розмитою та багатозначною назвою «індивідуальна мистецька діяльність». На однойменній інстаграм-сторінці активісти публікують фотографії закинутих будівель та промзон Краматорська — й описують, які мистецькі осередки там можна було би зробити, намагаючись привернути таким чином до них увагу.

«Добрий сусід»

Ще один масштабний напрямок діяльності «Вільної Хати» — соціальний. Це проєкт під назвою «Добрий сусід». Ним опікується, зокрема, Микита.

Називає його місцевим «логічним продовженням БУР» — табору «Будуємо Україну разом», який на Сході дуже відомий і виринає чи не в кожній другій моїй розмові з місцевими активістами.

«Проєкт існує практично від самого відкриття «Вільної Хати», створювалися вони разом. Активно розвиватися почав у 2017 році, коли його став координувати мій колега Женя — він шукав фінансування та партнерів. Це — соціальний проєкт, що допомагає родинам, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Це люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї, люди, що постраждали від пожеж тощо.

Але насправді кожного року ініціатива трохи форматується. Спочатку ми допомагали переважно багатодітним родинам, зараз — сім’ям, з яких соціальні служби хочуть забрати дітей через погані житлові умови. Цього року ми також додали категорію дітей-сиріт, які випускаються з дитбудинків і не знають, із чого почати доросле життя. Їм зазвичай виділяють якесь погане житло, а ми намагаємося допомогти їм соціалізуватися, щоби вони також приходили до нас на столярку, пробували щось робити своїми руками, спілкувалися», — додає Микита.

Зараз діяльність «Доброго сусіда» забезпечує американський фонд «Джинджер» через Львівську освітню фундацію, але Микита каже, що хочуть у майбутньому утримувати себе самі. Саме для цього і створили столярну майстерню. Із таким проєктом вони пішли на навчальну ініціативу БУР.LAB і виграли конкурс. 30% доходу майстерні призначатиметься тепер на «Доброго сусіда». У майбутньому мріють зробити її відкритою лабораторією.

Стіна у «Вільній хаті». Фото Олі Русіної

За якість ремонтів у команді відповідає окремий фахівець, решта учасників — а також волонтерів — працює під його керівництвом.
Підопічних активісти знаходять через соцмережі, серед знайомих, а також співпрацюють із соціальними службами міста.

«Загалом ми хочемо просувати саму культуру добросусідства — коли кожна людина може допомогти комусь, хто живе поруч. Просто спитати, що можна зробити — це нескладно», — впевнений Микита.

Оля Русіна (Краматорськ), Віола Бурда (Київ), Громадське радіо

‎‎ Повністю програму слухайте в аудіофайлі


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису