Я вирішила, що ніколи не хочу їхати з України — засновниця проєкту для Донбасу «ВІДЛІК PROJECTS»

Як «ВІДЛІК PROJECTS» допомагає підліткам Донбасу через театр, міжнародне співробітництво і творчість.

Ведучі

Настя Горпінченко

Гостi

Євгенія Відіщева

Я вирішила, що ніколи не хочу їхати з України — засновниця проєкту для Донбасу «ВІДЛІК PROJECTS»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr-dalibude-2022-01-17_vydischeva.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr-dalibude-2022-01-17_vydischeva.mp3
Я вирішила, що ніколи не хочу їхати з України — засновниця проєкту для Донбасу «ВІДЛІК PROJECTS»
0:00
/
0:00

Історії майже всіх моїй героїв та геройок подкасту беруть свій відлік від Революції Гідності. Саме вона дала зрозуміти, що нам творити зміни і країну, в якій хочемо жити. Історія киянки Жені Відіщевої, ідея зародження «ВІДЛІК PROJECTS» і спільних документальних вистав, фільмів, перформансів та інтенсивів з молоддю Донбасу — теж родом з 2014-го.

«Коли я прийшла на Майдан вперше і потім активно почала ходити, я раптом зрозуміла, що таке Україна, що таке нація, що значить відстоювати свою думку, свою позицію і боротися за своє майбутнє. Для мене це стало дуже потужною подією, яка змінила мій світогляд, моє бачення. І для мене це був такий великий і натхненний приклад любові і віри. Це було про те, що сьогодні я тут, значить завтра я прокинуся в зовсім іншій країні. І все буде по-іншому», — згадує Євгенія Відіщева.

А тоді на Майдані починаються розстріли.

Театр і Щастя

«Через тиждень після 18-го лютого ми прийшли в університет, і я пам’ятаю, як я стояла на оглядовому майданчику, на території Лаври і дивилась на Київ, і в мене було відчуття цієї „зрадоньки“. Я так мріяла про іншу країну, а прокинулась в чомусь ще гіршому, ніж мені хотілося. Я думала про те, що мене дуже жорстко надурили. Отак я з такими відчуттями там стояла. І потім я вирішила для себе (так дуже пафосно на той момент, я записала собі це в блокнот), що я ніколи не хочу звідси їхати, що я хочу працювати тут, жити тут і робити те, що я можу робити, щоб такого не ставалося більше», — говорить дівчина.

Тоді Женя саме вчилася на режисерку і понад усе прагнула змінити сприйняття української культури, бо їй не подобалося те, що їй та її одноліткам вкладали у голову ще у школі. Уже після університету Женя спершу працювала у різних театральних студіях Києва, а потім, пригадує, сталося знайомство, яке і пов’язало її з Донбасом та привело у театр «Переселенець». Це театральний проєкт роботи з переселенцями в Україні. Його мета — з одного боку, спробувати через реальні історії з життя людей показати величезну цифру у щонайменше 1,3 млн переселенців, які є в Європі найбільшою гуманітарною катастрофою з часів Другої світової війни, а з іншого — театр є способом опрацювання травм і можливістю знаходження перспективи життя в новій реальності.

Потім було знайомство із підлітками з міста Щастя, що на Луганщині.

«Ми дуже сильно з ними подружилися. Я якраз тоді збиралася запускати власний проєкт і у нас стався такий суперметч, бо нам було цікаве Щастя, а підліткам з міста Щастя був цікавий театр і те, що ми хотіли запропонувати. І ми, власне, зробили разом, в такій синергії, наш перший проєкт. І так Донбас став частиною мого життя: я вже п’ятий рік роблю різні проєкти (і культурні, і мистецькі) в Донецькій і Луганській областях», — розповідає Женя.

Вік, коли формуються цінності

Питаю героїню, чому їй важливо працювати із підлітками.

«Мені здається, що підлітковий вік він є найскладнішим, і водночас найцікавішим. Це вік, коли, на мою думку, формуються цінності, формуються якісь орієнтири. І в цей час дуже важлива підтримка якоїсь спільноти, новий досвід, нові враження, де ти не просто дитина чиясь, а ти вже людина, яка робить вибір, яка хоче висловлюватися. І зазвичай підліткам сьогодні в Україні не вистачає ось цього середовища для висловлення, саморозвитку і пошуку однодумців. Тому і існує проєкт, який ми зараз робимо», — підсумовує вона.

За словами Євгенії, раніше активісти приїжджали в місто, працювали з підлітками, яких там зустрічали. Потім всі проєкти стали більш виїзними, або міжнародними.

«Так, до прикладу, у нас є проєкт міжнародний, який називається „Майбутнє Європи“. Ми його реалізовуємо вже три роки поспіль. І це проєкт, де підлітки зі східної України спілкуються з підлітками з західної Німеччини (мають воркшопи певні, перформативні практики). Ми створюємо документальну виставу і з нею їдемо в гастрольний тур по Україні. Перший проєкт у нас відбувся до пандемії, тому це було реально. Ми поїхали в Німеччину разом з підлітками зі сходу і потім в Україні ми зробили документальну виставу про майбутнє Європи і їхнє бачення цього майбутнього. І після ми об’їхали десь 20 міст України. Це західна Україна, центральна і південна», — розповідає авторка проєкту.

У 2021 роботу над проєктом не припинили, а як і багато чого в нашій новій коронавірусній реальності, перенесли в онлайн. Для створення документалки «Майбутнє Європи» того року молодь зі сходу протягом двох місяців спілкувалася із літніми людьми з України, Німеччини, своїми рідними, підлітками з Кельну, чиє дитинство теж змінила війна: Друга світова чи російсько-українська, сирійська, афганська, іракська, балканська.

Я теж переглянула цю виставу і пропоную послухати хоча б фрагмент і вам. У ній підлітки свідчать про своє дорослішання, зруйноване війною стале життя та плани на майбутнє….. і все це до мурах по шкірі.

Повністю історію діяльності Жені Відіщевої та фрагмент вистави слухайте в аудіофайлі

Коментарi до запису